Якщо б всі плани вдалося втілити в життя, місто досі демонстрував би всьому світу велич соціалістичного ладу і радянської архітектури.
Зміст
1 Палац Рад
2 Будівля Наркомтяжпрома
3 Великий академічний кінотеатр
4 Центральний будинок «Аерофлоту»
5 Пантеон
Палац Рад
Автором проекту був Борис Иофан, який придумав гігантську конструкцію, що складається з башнеобразного будівлі. Зовні його повинні були прикрашати скульптури і фрески, а вершину – стометрова постать Леніна. Загальна висота палацу склала б понад 400 метрів разом із Іллічем (вище хмарочоса Емпайр-стейт-білдінг). Звичайно ж, будівля повинно було символізувати торжество соціалізму. Його планували оснастити сучасною системою клімат-контролю , ліфтами, а зовні освітлений потужними прожекторами.
Побудувати палац хотіли, щоб проводити в ньому сесії верховної ради СРСР і інші значущі заходи. А стояти він повинен був на місці Храму Христа Спасителя. Коли його підірвали і розібрали руїни, будівельники встигли зробити фундамент, але далі цього справа не пішла, тому що почалася війна. Всі сталеві конструкції, підготовлені для будівництва палацу, пустили на потреби оборони Москви.
Після війни до проекту не повернулися. Його фундамент використовували для басейну «Москва», відкритого в 1960 році.
Будівля Наркомтяжпрома
Народний комісаріат важкої промисловості СРСР (Наркомтяжпром) у 1934 році оголосив конкурс на кращий проект для будівлі, де це відомство могло б розташуватися. Найбільш підходящим визнали проект Івана Фоміна, засновника радянського монументального класицизму.
Він представив проект будівлі, замкненої в кільце з прямим торцевим корпусом, чотирма вежами, сполученими проходами. Висота будівлі була 12-13 поверхів, а веж – 24 поверху. Крізь прорізи головного фасаду, за задумом архітектора, повинен був проглядатися Мавзолей.
Будівля Наркомтяжпрома планували поставити поруч з Красною площею на місці сучасного Цуму. Після смерті Орджонікідзе і розформування відомства відпала необхідність у будівництві.
Великий академічний кінотеатр
Побудувати грандіозну споруду планували навпроти Великого театру — і на противагу йому. Три групи архітекторів намагалися створити щось підходяще, але ні одна ідея не отримала схвалення влади. Вони пропонували дуже великі будівлі, які не підходили для місця. Ще й проблему реконструкції Театральної площі (тоді Свердлова) і фасаду готелю «Москва» так і не вирішили.
Центральний будинок «Аерофлоту»
Архітектор Дмитро Чечулин всього за два місяці створив проект величезної будівлі Управління «Аерофлоту», який планували побудувати на площі Білоруського вокзалу. Будівлею планували увічнити подвиги радянських льотчиків і показати міць авіації країни. У нього повинні були помістити всі служби «Аерофлоту», конференц-зал, пошту, ощадкас та інші організації.
Звичайно ж, будинок компанії отримав би аеродинамічну форму. Його повинна була увінчати скульптурна група з кількох людей, один з яких тримає велетенські крила. Перед будівлею хотіли спорудити тріумфальну арку з фігурами семи льотчиків-героїв. Їх виготовленням планував зайнятися скульптор Іван Шадр.
Коли оприлюднили проект, його розкритикували, а потім відмовилися від реалізації. Частина ідей Чечулин все ж таки втілив у життя, використавши при проектуванні Будинку уряду, що стоїть на Краснопресненській набережній.
Пантеон
Один з самих дивних проектів, ідея якого з’явилася відразу після смерті Сталіна. Впритул до Червоної площі планували побудувати величезну меморіальну усипальницю, щоб зберігати там тіла великих радянських людей. Найкращим проектом став варіант Миколи Коллі немислимою площею 500 тисяч квадратних метрів. Архітектор запропонував будівля з величними колонами, величезною жіночою фігурою нагорі, гігантської фрази на фасаді «Вічна слава великим людям Радянського Союзу», а також барельєфами, монументальним живописом, мозаїкою.
Щоб побудувати Пантеон, довелося б знести кілька історичних будівель столиці. Серед інших тіл там мали спочивати тіла Леніна і Сталіна. В результаті, як вже зрозуміло, проект заморозили з невідомих причин.
