Мільйони літніх людей страждають від психологічного, фізичного та економічного насильства. Винуватці в більшості випадків – їх діти та родичі
90% людей похилого віку, що піддаються насильству, страждають від власних родичів, 50% — від своїх дітей. Фото з сайту theconversation.com
Жорстоке поводження з людьми похилого віку поширена як в Росії, так і в усьому світі. Причому найчастіше літні люди страждають не від шахраїв, безсердечних держслужбовців або байдужих медиків, а від власних дітей чи інших членів сім’ї.
ООН назвала жорстоке поводження з літніми людьми «глобальною соціальною проблемою». У США щорічно піддаються насильству 5 млн літніх людей, причому 90% з них страждають від жорстокого поводження з боку членів сім’ї, 50% — з боку власних дітей.
У Росії точної статистики немає, але, на думку експертів, ситуація не краще.
«Для російського суспільства дуже характерний ейджизм — дискримінація людей на підставі похилого віку, зневажливе ставлення до людей з-за віку, — пояснила Олександра Имашева, керівник Центру психологічної допомоги «Свічка». — Думка про те, що люди похилого віку – це «баласт» для суспільства, що відбилося навіть у терміні «вік дожиття», який фігурує при розрахунку пенсії».
«Краще жити з тарганами, ніж з дочкою»
«Одну жінку дочка попросила продати квартиру: мама, ти будеш жити з нами. Але коли вони почали жити разом – мати, дочка і внучка – стала позначатися невлаштованість особисте життя дочки, невеликі розміри квартири, неприязнь до віковим змінам, властивим літньому віку.
Дочка казала: «Ти мені заважаєш». Внучка: «Баба, від тебе погано пахне». Врешті-решт мати зняла гостинку (дешеве житло готельного типу – прим.Ред.) і змушена була переїхати. Гостинка в жахливому стані, але вона каже: «Краще я буду жити з тарганами, ніж з дочкою»», — такий приклад привела Ксенія Боженкова, керівник психологічної групи самодопомоги для літніх людей з Томська.
До психологічного насильства відносяться:
— образливі, ображають людську гідність слова
— некоректні зауваження з приводу зовнішності
— висміювання суджень і поглядів літніх людей
— загроза здати в будинок престарілих
«Думка про те, що люди похилого віку – це «баласт» для суспільства, що відбилося навіть у терміні «вік дожиття», який фігурує при розрахунку пенсії», — Олександра Имашева. Фото: facebook.com/alexandra.imasheva
«Найболючіше для літніх людей – це відсутність поваги до них, — розповіла Олександра Имашева. — У віці після 65 років людина дивиться на прожите життя і оцінює її. Це все роблять, це властивість віку. Людина підводить підсумки — задоволений життям, чи вона була гідною, чи я хотів би багато чого змінити. У тих літніх людей, які можуть сказати собі: «Так, я задоволений, я прожив гідне життя», – з’являється відчуття благополуччя. Але якщо сім’я принижує літньої людини, йому дуже складно думати про себе з самоповагою.
Особливо важко для людини похилого потрапити в ізоляцію. Коли з ним в родині ніхто не розмовляє. Не те, що бойкот йому оголошують, а просто: поїв – іди.
Або виключення з прийняття рішень, коли сім’я, що обговорює, вибирає, а літній людині це оголошують, як даність».
Навіть у самій благополучній сім’ї можуть ігнорувати літньої людини. «Так адже він уже мало що розуміє», — зазвичай кажуть у таких випадках.
Страждаючи від неуваги, одна з пацієнток Світлани Тараскиной, психолога Благодійного фонду «Софія», по своїй волі пішла з сім’ї в будинок престарілих. Літня жінка вважала, що там за нею будуть краще доглядати, проте в думках вона все одно з дітьми, «завжди за них молиться, переживає, чому вони до неї не приходять, що з ними сталося».
Іншу жінку відвезли в будинок престарілих діти, нібито на час. «Вона вже п’ять років там сидить в постійному очікуванні, що вони повинні приїхати і її забрати», — сказала Ксенія Боженкова.
Мама-пенсіонер годує сина, який «сидить вдома»
Сьогодні нікого не здивує інфантильний «синок» 20 з гаком років, що сидить на шиї мами-пенсіонера. Фото з сайту imenamag.by
Коли молодші члени сім’ї крадуть заощадження або забирають пенсію у людей похилого віку, що живуть за їх рахунок – це економічне насильство.
«Літня мама, моя пацієнтка, прийшла з приводу відносин з сином, — розповіла Олександра Имашева. — Вона старше 65 років, продовжує працювати бухгалтером, піклується про тата-долгожителе, йому 90 років. Чоловік помер дуже рано, і виховання сина лягло на її плечі. Син пізній, йому всього 23 роки, інших дітей немає.
Звичайно, все її життя була зосереджена на добробуті цього хлопчика. Хлопчик виріс, його влаштували в хороший університет, а він пішов з 2 курсу і сидить вдома. Працювати не хоче, гуляє з друзями, грає в комп’ютерні ігри. Не наркоман, не алкоголік. Вимагає у мами гроші, вона йому дає.
Син вважає, що це нормально. Я, каже, думаю, що далі робити.
Це вже роки два-три триває. Мама людина не дуже здоровий, працює з останніх сил». За словами психолога, подібних прикладів в її практиці дуже багато.
Вона радить таким мамам виводити дітей з «зони комфорту» і обмежувати їх у засобах. «Як правило, в даному випадку жорстокість іншого виду не провокується, тому що вони сильно залежать від матерів».
«Я сьогодні вдарила свою літню маму»
Щоб уникнути роздратування щодо літніх родичів, краще розділяти турботи по догляду за ними між усіма членами сім’ї або навіть найняти доглядальницю. Фото з сайту pasadenahealthcenter.com
У випадку зі старими фізичним насильством можна вважати не тільки рукоприкладство, але і різні обмеження, наприклад, обмеження пересування.
«Це коли старого просто замикають в кімнаті, або він не може вийти погуляти, йому складно, але ніхто йому не допомагає», — пояснила Олександра Имашева.
До фізичного насильства також відноситься зневага — залишення без медичної допомоги, неадекватний догляд.
Ось приклад, який навела психолог: «Бабуся, у якої почала розвиватися деменція. Дочка її абсолютно ігнорувала. Ця нещасна жінка сиділа вдома весь час, її ще і в кімнаті замикали: мало вийде, на кухні сірники схопить». Бабусю взяла до себе онука і організувала їй гарний догляд — виявилося, що це зовсім не непосильне завдання.
Жорстокість близьких нерозривно пов’язана з тим, що літня людина не очікує від них таких дій, ставиться з повною довірою.
Наприклад, коли мова йде про ненадання медичної допомоги. «Якщо дочка дає ліки, матері навіть в голову не прийде, що це можуть бути не ті ліки», — пояснила Ксенія Боженкова, згадавши випадки, коли родичі намеренноиспользовали препарати, нездатні допомогти хворому.
Найочевидніший приклад фізичного насильства – це побої. На жаль, людям похилого віку доводиться їх терпіти не тільки від декласованих родичів або дітей, які стали алкоголіками і наркоманами.
На телефон довіри, де раніше працювала Боженкова, одного разу зателефонувала жінка років сорока і зізналася: «Знаєте, я сьогодні вдарила свою літню маму, я дуже переживаю, не знаю, як це сталося». На думку психолога, в даному випадку причиною бійки став стрес, в якому іноді знаходяться жінки середніх років:
«Дочка повинна нести на собі кілька поколінь. Дітям увагу, чоловікові увагу, і ще літня мама, якій треба в кілька разів більше уваги».
Щоб уникнути подібних інцидентів, потрібно ділити турботу про літніх батьків з братами і сестрами, якщо вони є, або ж найняти доглядальницю, вважає вона.
Іноді насильство по відношенню до літніх людей може виходити від особи, яка і сама потребує захисту. «Батько з матір’ю, обом за 70, живуть разом з дочкою-інвалідом. Дочка не тільки обзиває їх, вона може штовхнути, застосувати фізичне насильство. Мати, яка страждає, запитує, як на це реагувати», — навела приклад Боженкова.
Найчастіше виправдовують, ніж звинувачують
«Ти мене виховала такого, у мене тепер життя не складається», — частий мотив і «причина» помсти людям похилого віку з боку дітей. Фото з сайту pixabay.com
Що думають люди, які відчули жорстокість близьких? «Те ж саме, що й інші люди — образу, гіркоту, безпорадність. Але коли жорстокість виявляють син або дочка, то це ще болючіше, так як їм було віддано здоров’я, час і практично все, що є у літньої людини.
Деякі старі люди озлоблюються на своїх рідних, замикаються в собі. Починають ненавидіти всіх навколо. Як правило, це негативно позначається на їх психологічному стані і самопочутті. Злість забирає багато сил, у них практично немає друзів і близьких. Якщо такі люди не потрапили в будинок престарілих, вони вмирають на самоті.
Але найчастіше літні люди прощають жорстокість і намагаються виправдати близьких, увійти в їхнє становище: у синочка багато роботи, донька зайнята, я прошу Бога, щоб у них було все добре. Гроші, копійки збирають, раптом, комусь з дітей знадобляться. Не звинувачення, а любов до своїх недбайливих дітей», — поділилася наглядом Світлана Тараскіна.
Пацієнти Ксенії Боженковой найчастіше думають, що були гиперответственными і схильними до гіперопіку, виховуючи дітей.
«Ці батьки весь час щось робили за своїх синів і дочок, вирішували за них. Вони позбавили їх самостійності, і в подальшому, вже в дорослому стані, такі діти не здатні приймати рішення: «Ти мене такого виховала, і тепер у мене життя не складається».
Плюс, алкоголізм, наркоманія, невлаштоване життя, складне соціально-економічне становище. В основному, ці фактори називають».
З досвіду Олександри Имашевой, старі рідко звинувачують себе. Найчастіше причиною того, що вони стають жертвами насильства, — ригідність (відсутність гнучкості), повільність, що дратує оточуючих, забудькуватість, неуважність.
«Крім того, в старості відбувається так звана акцентуація рис характеру. Тобто ті риси характеру, які були в людини, стають дуже виразними. Наприклад, ощадливість може перерости в скнарість, дратівливість – у злостивість, щедрість – в марнотратство, смуток – в депресивність і суцільні скарги», — продовжила вона. Плюс, свій відбиток накладають хвороби, особливо зниження діяльності мозку, так звана деменція.
«Дільничний прийде в формі…»
Іноді, щоб приструнити знахабнілого родича, ображаючого престарілих батьків, досить викликати дільничного, — ніхто не хоче, щоб «таке» стало відомим. Фото з сайту irishtimes.com
У кожному окрузі Москви є підрозділи міської служби психологічної допомоги. Там працює телефон невідкладної психологічної допомоги 051 (з мобільного – 8-495-051). Консультації можуть бути анонімними. Втім, на думку Олександри Имашевой, загальний телефон довіри не дуже ефективний для літніх людей, з ними має працювати людина, підготовлений в галузі геронтології.
Бабусі також можуть звертатися в міський Кризовий центр для жінок (8 (499) 977-17-05). «Вони розбираються з такими ситуаціями, можуть дати тимчасовий притулок», — порадили в одному з московських ЦСО.
В іншому ЦСО порекомендували звернутися до безкоштовного юриста, повідомивши відразу ж телефон та адреса, за якою приймає цей фахівець. «Вона з боку закону вам усе підкаже, в залежності від того, якого спрямування ви хочете добитися», — пояснили співробітники установи.
У третьому московському ЦСО вважають, що для подібних випадків найкращий вихід – запросити дільничного.
Особливо, якщо мова йде про рукоприкладство. «Дільничний прийде у формі, поговорить з сином або дочкою, приструнить», — пояснили співробітники. Звичайно, якщо людину б’ють, треба викликати поліцію, згодна Світлана Тараскіна. «Але треба також розуміти, що після цього старого можуть забрати і помістити в будинок престарілих», — зазначила вона.
Старики «не виносять сміття з хати»
Літні люди вкрай рідко звертаються за допомогою. Вони бояться посилити психологічні проблеми, які є в родині, бояться, що з ними стануть ще гірше обходитися, бояться опинитися в будинку пристарілих. Вони не вірять у дієвість допомоги з боку.
Крім того, є і така причина, як «не ганьбити сім’ю», «не виносити сміття з хати». А якщо вік зовсім похилий, то людина може просто не мати телефону або номера, за яким дзвонити.
Багато що залежить і від того, чи вважає людина себе жертвою жорстокого поводження.
Когось родичі можуть ображати цілими днями, але літня людина не зрозуміє, що це психологічне насильство. А інший, навпаки, виявиться вразливим і чутливим до брутальних слів.
На думку Олександри Имашевой, у разі жорстокого поводження із старим в сім’ї ефективною була б допомога не індивідуального, а сімейного психолога, який поговорив би з молодшими членами сім’ї і показав би, в чому полягають їхні помилки.
«Вони ідуть, взявшись за руки»
У групах допомоги самотні старенькі можуть знайти друзів. Фото з сайту 72.ru
Ксенія Боженкова розповіла про групи самодопомоги, організованої в Томську спеціально для літніх людей, що зіткнулися з насильством того чи іншого роду: «Коли ми в перший раз всі зібралися і почали розповідати свої історії, вони кажуть: «Слухайте, у мене адже точно так само відбувається!». У них відразу ж знайшлися спільні моменти і точки дотику».
«Коли людина в кризовій ситуації перебуває, у нього є потреба в груповій підтримці, солідарності, — продовжила вона. – Припустимо, людина боїться сказати якісь слова своїм близьким. А в групі його підтримують: а ти спробуй, скажи. І на наступному занятті він розповідає, як все пройшло».
Одна з цілей психолога в групі – налаштувати людей похилого віку на позитивний лад. В результаті вони йдуть з гарним настроєм, деякі – навіть взявшись за руки, а потім продовжують спілкуватися між собою.
«Літня людина може бути самотньою навіть серед близьких, навіть якщо проживає з ними в квартирі. А хтось, може бути, живе один, але зате дотримується активної життєвої позиції, відвідує якісь заходи, і він не такий самотній», — сказав Боженкова. Інформація про групи самодопомоги була опублікована в тих місцевих газетах, які читають літні люди.
