Георг Август Швейнфурт був типовим «кабінетним» ботаніком. Народившись у Ризі в 1836 році, він все життя перетинав кордони і досліджував нові рубежі в темних куточках африканського континенту. Хоча він помер у Берліні в 1925 році, його ім’я назавжди відбито на карті двох великих річкових систем. Він не просто вивчав рослини. Він наносив на карти незвідане.
Його шлях почався з простої пристрасті до африканських рослин.
У 1863 році він перетнув Червоне море. Він висадився в порт Суакін в Судані, а потім вирушив у довгий сухопутний шлях до Хартума. Це була не розслаблююча відпустка. Це було наукове завдання. Після повернення до Берліна в 1866 році він не відпочивав. Він отримав грант на дослідження регіону Бахр-ель-Газаль. Цей регіон входив у верхній басейн Нілу та був практично невідомий європейській науці.
У січні 1869 року він повернувся до Хартума і попрямував на південь.
Експедиція Швейнфурта в Бахр-ель-Газаль була складною. Він рухався вгору Білим Нилом, а потім повернув на південний захід, углиб Судану. Він приєднався до групи торговців слоновою кісткою. Подорож була небезпечною. Культура, з якою він зіткнувся, кардинально відрізнялася від того, що розуміли тогочасні європейці.
Він відвідав племена бонго та мангбету. Він також зафіксував групу найм-найм, яку часто описували як канібалів. Їхній звичай сточувати зуби до гострих кінчиків справив на нього незабутнє враження. Що ще важливіше, Швейнфурт дав перший авторитетний опис конголезьких пігмеїв у Європі. Це були випадкові спостереження. Це були докладні та достовірні антропологічні нотатки.
Потім був географічний прорив.
У березні 1870 року він перетнув вододіл між Нілом та Конго. Він прибув до річки Вели. Вона протікає на захід, вливаючись у водну систему Конго. Спочатку Швейнфурт вважав, що це приплив річки Нігер. Можливо це була серйозна помилка. Але це не має значення.
Відкриття річки Уеле нарешті дозволило дослідникам розрахувати справжні масштаби системи Нілу. Це розкрило гідрологію континенту. Перетворило невиразне поняття «Серце темряви» на реальність, нанесену на карту.
Відкриття Швейнфуртом річки Уеле вплинуло остаточну оцінку масштабів системи Нілу.
У 1873 він опублікував книгу «Серце Африки». Ця книга стала важливою працею для розуміння цього регіону. Це було більше, ніж просто дорожні нотатки. То справді був науковий звіт.
Він залишив Африку після 1873 року, а переїхав до Каїр. Він жив там із 1875 по 1888 рік, змістивши фокус своїх інтересів. Він вивчав єгипетську ботаніку. Він вивчав геологію. Він вивчав палеонтологію. Він глибоко досліджував археологію Єгипту та Близького Сходу.
Він помер у Берліні. Але річка, яку він відкрив, досі тече. Рослини, які він каталогізував, існують і сьогодні. Карти, які він становив, все ще використовуються.
