Розповідає Руслан Юнисов: «Це місце змінює уявлення людини про природу та її красу. Тут все інше, незвичне і навіть трохи нереальне. Ці і тисячі інших думок вихором проносилися в моїй голові, коли ми забиралися на гору Далснібба (Dalsnibba), де путівниками нам був обіцяний чудовий вид на Гейрангер-фіорд. Щоб потрапити на цю гору, потрібно їхати по дорозі номер 63. Тієї самої, з якої звивається Сходи Тролів і яка проходить повз Гейрангера».
Після того як ми покинули село Гейрангер і берег однойменного фіорду, дорога пішла вгору в гори. Десь різко і з крутими поворотами, де-то ось так.
Дуже мальовничі місця! Проїхати без зупинки всю дорогу було б блюзнірством. Подивіться, які милі будиночки на скелі. Адже до них немає дороги, тільки якщо пішки через бурхливу річку і наверх.
Водоспадами в Норвегії нікого не здивуєш, вони скрізь.
Там, внизу, залишився Гейрангер.
Після долини дорога знову починає дертися круто нагору.
У минулих звітах я згадував особливість Норвегії, яка полягає в різкій зміні обстановки після незначного підйому. Тут висота трохи більше 1000 метрів, але ніяких дерев, тільки каміння, мох і сніг, тільки хардкор!
Дорога RV63 піднімається аж до цього місця. Тут водієві належить вирішити, підніматися вище або їхати далі. Покажчик Dalsnibba з іконкою «Оглядовий майданчик» говорить про те, що ми приїхали за адресою і нам треба наверх.
Але перед цим робимо кілька кадрів на березі озера з важковимовною назвою Djupvatnet. Але от чого у нього не віднімеш, так це шикарного кольору води. Це було озеро насичено синьо-блакитного кольору! Словами не передати, це треба бачити!
А навколо атрибути суворої північної природи.
Після декількох десятків метрів підйому доведеться зупинитися біля цього місця. Це пункт оплати підйому на гору. Автомобілям доведеться заплатити 100 крон — близько 560 рублів.
Піднімаємося вище і несподівано виявляємо мальовничий будиночок на скелі біля дороги. І так, на цій фотографії видно колір води озера.
Ось така вузька і крута дорога веде до вершини.
Огляд навколо стає ширше.
Зацініть серпантин. Ох, як я люблю гірські дороги.
І ось ми нагорі, на висоті 1476 метрів над рівнем моря! Приєдналися поруч з машиною з Росії. На самому майданчику нічого цікавого. Сюди піднімаються заради видів навколо парковки.
Ось шматок дороги RV63, по якій ми піднімалися до розвилки на Далсниббу.
А це останні метри дороги на горі.
Навколо краса! Правда?
Кажуть, що сонячна погода тут буває приблизно раз на тиждень. А це означає, що дуже багато піднімаються сюди і не можуть побачити і половини всього, що можна побачити в ясну погоду. Нам з погодою пощастило. Так, було вітряно, і пізніше пішов дощ, але видимість була хороша. Іноді навіть сонце з’являлося!
Туман і хмари створювали атмосферу тієї самої Норвегії, яка була в моїх уявленнях про цій країні до поїздки.
А ось і той самий розрекламований вид на фіорд. Заради нього сюди піднімаються тисячі, а може, й десятки тисяч туристів щорічно. Напевно, все-таки тисячі, адже доступ на цей майданчик відкрито лише кілька місяців у році, в інший час дорогу наверх закривають через снігопади. Звідси видно всю долину, що веде в гори, і шматок Гейрангер-фіорду далеко.
Через деякий час пішов дощ, і ми грілися в машині, чекаючи чергового розриву в хмарах і променів сонця. А тим часом зустрічі із співвітчизниками продовжилися. А ще трохи поговорили з одним мужиком. Він сам підійшов до нас і запитав по-англійськи з британським акцентом, а не нас він бачив кілька днів тому на Лофотенах? Ми зраділи, що нас вже впізнають. Виявилося, що у нього на батьківщині теж «Шкода Йеті», тому він нас і запам’ятав.
Не дочекавшись сонця, вирішили їхати, щоб встигнути на пором назад. І тут природа ніби зглянулася, і перед нами намалювалася веселка.
Прощаємося з горами та озером.
І спускаємося вниз. Знову Гейрангер і води фіорду, знову серпантин Дороги Орлов, пором, дорога, кемпінг, вай-фай, вечеря і сон. Дуже багатий на враження день вийшов!
Дорога на Далсниббу і види з неї глибоко врізалися в пам’ять і залишили лише приємні враження. Взагалі, можна сказати, що Норвегія в цій поїздці вирішила нам відкритися по максимуму. До цього дня погода благоволив нам, зате на наступний день почалися дощі. Але це вже було не важливо, бо нам пора було тримати зворотний шлях.
