Кліматична криза не є віддаленою загрозою; це відбувається прямо зараз, і його наслідки стають все більш особистими. Незважаючи на широкий науковий консенсус, щоб спонукати до значущих дій, зміну клімату слід розглядати не як абстрактну глобальну проблему, а як прямий і неминучий ризик для окремих людей та їхніх громад. Нещодавні дослідження підтверджують, що коли люди сприймають зміну клімату як загрозу своєму способу життя, вони з більшою готовністю вживають заходів на благо довкілля.
Психологія байдужості
Роками зміна клімату представлялася як катастрофа майбутнього, проблема, яку мають вирішити «інші». Ця психологічна дистанція дозволяє багатьом людям залишатися байдужими. Дослідження, проведене в шести країнах – Болгарії, Греції, Нігерії, Швеції, Великій Британії та США – виявило, що учасники були більш мотивовані підтримувати такі ініціативи, як боротьба з голодом у світі, ніж дії щодо боротьби зі зміною клімату, коли їм представляли узагальнені повідомлення. Ключова відмінність? Люди більш схильні співчувати миттєвим, відчутним проблемам, що стосуються інших, ніж абстрактним, віддаленим загрозам.
Зробіть це індивідуальним
Дослідники випробували різні підходи до повідомлень, щоб визначити, що насправді спонукає до дії. Найбільш ефективні стратегії, орієнтовані на:
- Психологічна дистанція: Наголошується на тому, як зміна клімату безпосередньо впливає на людей та їхні місцеві громади, а не представляється як глобальна проблема.
- Виправдання системи: Представлення кліматичних дій як захисту власного способу життя, звернення до патріотичних або захисних інстинктів.
Дивно, але підходи, засновані на науковому консенсусі (наприклад, «99% вчених погоджуються») або моральні заклики (наприклад, звернення до національної гордості) не були ефективними. Люди сильніше реагують на прямі погрози, ніж на абстрактні факти.
Повінь на порозі
Дослідження підкреслює просту істину: люди більш схильні діяти, коли відчувають особисту небезпеку. Повінь, яка зруйнувала будинок вашого сусіда, є набагато більш мотивуючою, ніж повідомлення про підвищення рівня моря в іншій країні. Терміновість зростає, коли екстремальні погодні явища стають частими та передбачуваними. Повінь, яка трапляється раз на 100 років, а потім знову наступного року і знову… повертає реальність.
“Коли повінь трапляється раз на 100 років втретє поспіль, і вода ллється під двері, це особисте, і це відбувається вдома.”
Системні зміни починаються з індивідуальної обізнаності
Боротьба зі зміною клімату вимагає системних змін від урядів і бізнесу. Проте ці зміни не відбудуться без тиску громадськості. Представляючи зміну клімату як відчутну особисту загрозу, ми можемо подолати розрив між усвідомленням і дією. Мета полягає не в тому, щоб налякати людей, а в тому, щоб пробудити їх до того факту, що зміна клімату не є віддаленою проблемою; це реальна небезпека для їхніх домівок, громад і майбутнього.
