Археологічні відкриття в Іраку та Грузії переписують наше розуміння релігійної толерантності в стародавньому світі. Недавні розкопки показують, що християни і зороастрійці – послідовники однієї з найдавніших монотеїстичних релігій світу – мирно жили пліч-о-пліч ще в V столітті нашої ери. Ці висновки кидають виклик спрощеним уявленням про конфлікт між імперіями та релігіями, відкриваючи більш складну реальність.
Мирні сусіди в Північному Іраку
Християнський монастир, якому 1500 років, був виявлений на місці Гірд-і-Кажав в Іракському Курдистані. Це відкриття є значущим, оскільки це перша християнська споруда, знайдена в цьому регіоні. Ще більш примітним є те, що він розташований у безпосередній близькості від сасанідського перського укріплення, де активно практикувався зороастризм. За словами групи археологів Олександра Тамма та Дірка Віке, дві споруди були лише на відстані кількох метрів одна від одної, що свідчить про гармонійне співіснування цих спільнот.
Монастир датується приблизно 500 роком нашої ери, періодом, коли християнство поширювалося за межі Римської імперії. Археологічні докази включають фрагменти ранньохристиянських хрестів, які вказують на те, що ці громади активно сповідували свою віру. Розташування місця також свідчить про те, що релігійні кордони були більш розмитими, ніж вважалося раніше.
Синкретизм у Стародавній Грузії
Далі на північ, у сучасній Грузії, 2000-річний комплекс святилищ на горі Дедопліс є ще одним доказом релігійного змішання. Цей регіон, який тоді був частиною Королівства Картлі, але під сильним перським впливом, спостерігав унікальне поєднання зороастрійського поклоніння з місцевими грузинськими зірковими божествами. Дослідження археолога Давида Гагошидзе показують, що правляча верхівка сповідувала одночасно декілька релігій.
В одному з приміщень святилища проводилися зороастрійські ритуали, зокрема щоденні жертвопринесення. В іншому – поклоніння грецькому Аполлону, судячи зі знайдених фігурок. Схоже, що третя кімната використовувалася для «синкретичної» церемонії, яка поєднувала зороастрійські вірування з місцевими культами родючості. Мешканці палацу, очевидно, не вважали ці вірування взаємовиключними.
Зороастризм: Толерантність з винятками
Ці відкриття підтверджують, що зороастризм, стародавня перська релігія, заснована на поклонінні вогню та «Мудрому Господу» Ахура Мазді, часто був більш толерантним, ніж деякі пізніші імперії. Хоча періоди переслідувань справді траплялися – особливо проти християн і маніхеїв у пізню сасанідську еру – археологічні дані свідчать про те, що мирне співіснування було більш поширеним, ніж відкритий конфлікт.
Виживання зороастризму протягом понад тисячі років, від його витоків близько 3500 років тому до підйому ісламу, говорить про його адаптивність і здатність співіснувати з іншими релігіями. Фраза «Так говорив Заратустра» стала відомою завдяки Ніцше, але спадщина пророка є набагато складнішою та всеохопнішою, ніж багато хто уявляє.
На завершення ці нові археологічні відкриття надають переконливі докази того, що релігійні кордони в стародавньому світі не завжди були жорсткими. Християни та зороастрійці, незважаючи на приналежність до ворогуючих імперій, часто жили й поклонялися поруч один з одним без конфлікту. Він кидає виклик спрощеним наративам релігійної боротьби та демонструє потенціал для мирного співіснування навіть у часи геополітичної напруги.
