Римські солдати, дислоковані біля стіни Адріана в Британії, билися не лише проти варварів, але й проти мікроскопічних ворогів у власних тілах. Нове дослідження підтверджує широке поширення кишкових паразитарних інфекцій у форті Віндоланда, розкриваючи сувору реальність життя на римському кордоні.
Сучасна каналізаційна система не гарантувала здоров’я кишечника
Незважаючи на передову на той час систему каналізації, солдати у Віндоланді страждали від частої діареї та болю в животі. Археологічний аналіз ґрунту вигрібної фортеці III століття виявив яйця щонайменше трьох видів кишкових паразитів: круглих черв’яків (Ascaris sp.), власоглавів (Trichuris sp.) і Giardia duodenalis. Це не були поодинокі випадки; поширеність цих організмів вказує на поширене фекальне забруднення їжі та джерел води.
Віндоланда: унікальне вікно в минуле
Віндоланда, розташована на південь від стіни Адріана, пропонує винятково рідкісний погляд на римське життя. У безкисневій грязі цього місця тисячі років зберігалися органічні матеріали, включно з письмовими табличками, шкіряними виробами та навіть комахами. Це унікальне збереження дозволило дослідникам витягнути та проаналізувати зразки ґрунту з дренажних вигрібних місць, виявивши ознаки паразитів.
Паразитарні інфекції: поширені, але виснажливі
Відкриття Giardia є особливо важливим, оскільки це перше свідчення цього паразита в римській Британії. Хоча власоподібні та аскариди були відомі раніше, Giardia становить більш серйозну загрозу здоров’ю, викликаючи сильну діарею, зневоднення та потенційно довгострокові ускладнення, такі як синдром подразненого кишечника, артрит і навіть неврологічні проблеми.
Наявність цих паразитів була не просто неприємністю; це, ймовірно, сприяло хронічним захворюванням, затримці росту у дітей і зниженню когнітивного розвитку. Археологічні дані свідчать про те, що сім’ї, включаючи жінок і дітей, жили у Віндоланді з солдатами, що робило їх вразливими до цих інфекцій.
Широко поширена проблема по всій імперії
Шлунково-кишкові розлади, викликані паразитами, ймовірно, були поширені по всій Римській імперії, але це дослідження надає прямі докази їх впливу на певний прикордонний пост. Хоча точна частка інфікованих людей залишається невідомою, експерти вважають, що від 10% до 40% населення в римські часи були носіями кишкових черв’яків.
Нове дослідження висвітлює щоденні проблеми зі здоров’ям, з якими стикаються римські солдати та цивільні особи, підкреслюючи, що навіть розвинена інфраструктура не може повністю захистити їх від суворих реалій стародавнього життя. Ці відкриття служать яскравим нагадуванням про те, що санітарія та охорона здоров’я були постійною боротьбою навіть у високоорганізованій імперії.
