Винятково добре зберігся скам’янілий скелет, знайдений в Аргентині, представляє новий вид динозавра, Alnashetri cerropoliciensis, який важив менше сучасної курки. Це відкриття дає важливі відомості про еволюцію альваресзаврів, групи дрібних хижих динозаврів і ускладнює попередні уявлення про те, як ці істоти адаптувалися до зменшення розмірів тіла.
Розкопки Alnashetri : Прорив у Розумінні
95-мільйон років тому кістяк було вилучено з місця розкопок Ла-Буітрера в Патагонії. Попередні знахідки цього виду обмежувалися неповними фрагментами задніх кінцівок, що залишало вчених у невіданні щодо його розміру та зрілості. Тепер, з майже повним екземпляром, дослідники підтвердили, що Alnashetri був повноцінним дорослим, якому було не менше чотирьох років, але важив всього 700 грамів.
** Це істотно, оскільки дає перше чітке уявлення про анатомію раннього альваресзавра.
Переосмислення Альваресзаврів: Не Просто Мурахоїди
Протягом багатьох років палеонтологи вважали, що альваресзаври зменшувалися в розмірах, одночасно розвиваючи короткі, кремезні передні кінцівки з великим пальцем для риття мурах і термітів. Однак Alnashetri спростовує цю закономірність. Незважаючи на те, що це один із найменших виявлених альваресзаврів, його передні кінцівки пропорційно довші, а зуби не редуковані.
«Alnashetri» є більш ранньою гілкою на еволюційному дереві альваресзаврів, – пояснює Пітер Маковіцкі, палеонтолог, який брав участь у дослідженні. – Він побудований швидше як типовий теропод, що дозволяє припустити, що його дієта, ймовірно, була ширшою, ніж просто комахи».
Це означає, що еволюційний шлях до екстремальної спеціалізації у поїданні мурах не був прямим наслідком зменшення розміру. Натомість альваресзаври, ймовірно, займали нішу дрібних хижаків протягом набагато більш тривалого періоду, а адаптації до комахоїдності з’явилися пізніше.
Головоломка Залишається: Чому Такі Маленькі?
Відкриття залишає дослідникам більше запитань, ніж відповіді. Хоча Alnashetri проливає світло на ранню еволюцію альваресзаврів, кінцева причина їх різкого зменшення розмірів залишається неясною. Переважна теорія передбачає, що альваресзаври успішно займали екологічну нішу дуже дрібних хижаків, але точні селективні чинники, які стимулювали їхню еволюцію, досі невідомі.
Дослідження, що продовжуються, підкреслюють, скільки ще належить дізнатися про еволюцію динозаврів, навіть із скам’янілостей, виявлених у добре вивчених регіонах. Історія Alnashetri служить нагадуванням про те, що палеонтологія – це наука постійного перегляду, оскільки нові знахідки переосмислюють наше розуміння минулого.
