Для деяких уява – це не просто ментальна вправа, а захоплюючий досвід. Гіперфантазія — це здатність формувати виключно яскраві ментальні образи, настільки реалістичні, що вони можуть змагатися із самим сприйняттям. Люди з цією когнітивною особливістю не просто думають в картинках; вони бачать їх, часто з тією ж чіткістю, що і реальний зір. Це не суперздатність, а неврологічна варіація, яка впливає на те, як мозок обробляє та зберігає спогади та сенсорні дані.
Наука про яскраві образи
Термін “гіперфантазія” з’явився відносно недавно, трохи більше десятиліття тому, але саме явище існувало завжди. Це крайня точка спектру: тоді як більшість людей можуть викликати у своїй свідомості ментальні образи по-різному, ті, хто страждає на гіперфантазію, сприймають їх як разюче реалістичні. Одна людина описав відтворення сцен з фільму Mamma Mia! покадрово як засіб для засинання, здатного згадати точний колір одягу та інтонації реплік.
Опитувач яскравості візуальних образів (VVIQ) — поширений інструмент для самооцінки, але дослідники домагаються більш об’єктивних заходів, таких як сканування мозку, щоб краще зрозуміти неврологічні основи яскравих образів. Основне питання залишається: що визначає “яскравість” і як вона варіюється між окремими людьми?
За межами зору: Мультисенсорний досвід
Гіперфантазія не обмежується зором. Деякі відчувають яскравий спогад про всі почуття: запах, смак, дотик і звук. Аланна Карлсон, юрист і коуч-виконавець, описує свій розум як “програмне забезпечення для проектування”, здатне обертати об’єкти та візуалізувати їхню механіку в досконалих деталях. Для неї справа не тільки у “баченні”, але і в “відчутті” і “чутті” ментального ландшафту.
Ця підвищена сенсорна пам’ять може бути як задарма, і прокляттям. У той час як деякі процвітають у завданнях, що вимагають гарної пам’яті, інші щосили намагаються відсторонитися від травмуючих спогадів, які відтворюються з болісною ясністю. Травма може бути переслідує людей з гіперфантазією, як показують дослідження, що демонструють підвищену емоційну реакцію при скануванні мозку.
Зворотній бік: Афантазія та спектр уяви
Розуміння гіперфантазії найкраще дається в контрасті з її протилежністю: афантазією. Торкаючись приблизно 1% населення, афантазія – це нездатність формувати ментальні образи. Для тих, хто страждає на цей стан, фраза “уяви собі це” є суто метафоричною. Відсутність “внутрішнього ока” не погіршує когнітивні функції, але перевизначає те, як мозок обробляє інформацію.
Джоел Пірсон, когнітивний нейробіолог, пояснює, що афантазія може виявлятися в різних формах, від суто візуальної до мультисенсорної. Деякі люди не можуть уявити звуки, смаки або навіть фізичні відчуття. Гіперфантазія, що стосується близько 5,9% населення, — це інша крайність.
Велика картина: Пізнання, особистість і сила уяви
Невролог Адам Земан, який уперше запровадив термін “афантазія”, вважає, що уява є фундаментальним елементом людського пізнання. У той час як афантазія не перешкоджає загальній психічній функції, здатність до яскравих ментальних образів наголошує на унікальній здатності мозку відсторонюватися від реальності, переживати минуле та передбачати майбутнє.
Вивчення гіперфантазії та афантазії стосується не лише крайніх випадків; воно проливає світло більш широкий спектр людської уяви. Незалежно від того, чи бачите ви яскраві образи, взагалі нічого чи щось середнє, здатність вашого мозку створювати ментальні світи формує те, як ви сприймаєте, запам’ятовуєте та переживаєте реальність.
Наша здатність “уявити собі…” – це те, що відрізняє наші уми. Більшість із нас проводить більшу частину свого життя, загубившись у думках, мріючи та створюючи внутрішні світи. Те, як ми переживаємо ці світи, варіюється, але сила уяви залишається визначальним аспектом людського досвіду.
