Зміна клімату не лише спричиняє спекотніше літо та підвищення рівня моря, але й призводить до більш частих зіткнень між людьми та дикою природою, особливо під час посухи. Ця тривожна тенденція була виявлена в новому дослідженні вчених з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі та Каліфорнійського університету в Девісі, які проаналізували довгострокові дані про зустрічі з дикими тваринами в Каліфорнії. Їхні висновки, опубліковані в журналі Science Advances, показують, що збільшення частоти посух посилює конкуренцію за ресурси, що скорочуються, змушуючи тварин наближатися до людей.
На кожен сантиметр менше опадів на рік дослідники спостерігали збільшення повідомлень про конфлікти з різними хижаками в посушливі періоди на 2-3%. Серед цих тварин були пуми, койоти, чорні ведмеді та рисі — усі види, як відомо, змінюють свою поведінку залежно від наявності ресурсів. Керівник дослідження, постдоктор та природоохоронний еколог з обох університетів Кендалл Колхаун підкреслив ширші наслідки цих висновків, сказавши: «Зміна клімату збільшить взаємодію людини з дикою природою, і оскільки посухи та лісові пожежі стають інтенсивнішими, нам потрібно спланувати способи співіснування з дикою природою».
Визначення «конфлікту» в мінливому середовищі
Дослідження базувалося на каліфорнійській базі даних інцидентів з дикою природою, якою керує Департамент риби та дикої природи. Дані включали інциденти, позначені як «проблема» або пошкодження майна, а не прямі напади на людей. Дослідники визнали, що визначення «конфлікту» є суб’єктивним, оскільки те, що одна людина сприймає як неприємність (наприклад, птахи, що поїдають посіви), може розглядатися іншою як корисна боротьба зі шкідниками.
Колхаун пояснює: «Незрозуміло, чи кількість повідомлень збільшується тому, що об’єктивно виникає більше конфліктів, чи тому, що люди сприймають дику природу більш негативно, коли їхні власні ресурси знаходяться під більшим навантаженням».
Поза цифрами: заклик до стійких до клімату середовищ існування
Хоча важко остаточно сказати, чи умови посухи буквально спричиняють переміщення більшої кількості койотів у міські райони, дані переконливо вказують на те, що люди більше сприймають ці зустрічі під час посухи. Колхаун вважає, що це підкреслює критичний момент: зміна клімату змінює не лише погодні умови; він фундаментально перебудовує екосистеми. Тварини, витіснені зі своїх традиційних середовищ існування через скорочення ресурсів, змушені шукати притулку деінде, часто перекриваючи людські середовища проживання.
«Тепер, коли ми знаємо, як посухи погіршують взаємодію з дикою природою, чому б нам не спробувати зробити їх кращими?» — запитує Колхаун. Він підкреслює потенціал для створення «кліматично стійких ландшафтів для дикої природи» — охоронюваних територій з достатніми джерелами їжі та води. Такі притулки можуть відволікати тварин від наближення до людських поселень, пом’якшуючи конфлікти до їх ескалації.
Дослідження Колхауна, засноване на моделях пожеж та їхньому впливі на середовище існування тварин, показує, як ці проблеми взаємопов’язані. Посухи викликають ланцюгову реакцію: зменшення наявності води змушує дику природу шукати сухіші та вразливіші території. Потім лісові пожежі, викликані тривалою посухою, ще більше зменшують доступне середовище існування, штовхаючи тварин все ближче до зон, контрольованих людьми.
Це каліфорнійське дослідження підкреслює нагальність потреби в проактивних рішеннях. Розуміння того, як зміна клімату зміщує баланс між людьми та дикою природою, дозволяє нам розпочати розробку стратегій сприяння співіснування у світі, який дедалі більше позначається екологічною нестабільністю.
