НЬЮ-ЙОРК. Катастрофічний удар астероїда 66 мільйонів років тому знищив не птахоподібних динозаврів і змінив життя на Землі. Зараз Американський музей природної історії (AMNH) у Нью-Йорку представляє Impact, новаторську виставку, яка занурює відвідувачів у науку, що стоїть за цією подією, що змінила планету. Виставка показує не тільки що сталося, але як вчені збирали історію протягом століть, розкриваючи жорстокий кінець крейдяного періоду.
Катастрофічний вплив
У звичайний весняний день астероїд розміром приблизно з гору Еверест впав на територію сучасного півострова Юкатан. Сила удару – еквівалентна 10 мільярдам атомних бомб – миттєво спалила прилеглі ліси, піднявши температуру до 260 градусів Цельсія. Деякі тварини, в тому числі великі динозаври, загинули в результаті вибуху, а інші сховалися під землею або під водою. Але це був лише початок руйнування.
Від удару в атмосферу потрапила величезна хмара попелу та пилу, зануривши планету в темряву та спричинивши глобальну зиму. Скляні намистини падали аж у Вайомінг, а зсуви, землетруси та цунамі прокотилися по всій земній кулі. Це була не просто локальна катастрофа; це була планетарна революція.
Розгадка таємниці
Історія падіння астероїда була розкрита не відразу. Протягом століть геологи помічали темний шар глини в осадових породах — межу K-Pg — позначаючи точку, де раптово зникли скам’янілості динозаврів. Але причина залишалася невідомою до 1980-х років, коли вчені Уолтер і Луїс Альварес виявили в цьому шарі надзвичайно високу концентрацію іридію — рідкого на Землі елемента, але поширеного в космічних породах.
Це відкриття поставило під сумнів переважаючу наукову теорію градуалізму, яка стверджувала, що геологічні та еволюційні зміни відбуваються повільно протягом величезних періодів часу. Падіння астероїда довело, що катастрофічні події можуть змінити життя на Землі в одну мить.
Міждисциплінарні зусилля
Для створення повної історії знадобилися десятиліття співпраці між експертами з різних галузей. Експерти з метеоритів ідентифікували місце падіння як кратер Чиксулуб у Мексиці. Палеонтологи з безхребетних виявили докази широкого закислення океану внаслідок масової загибелі мікроскопічних істот, які називаються форамініферами. Біологи-еволюціоністи та палеоботаніки задокументували повільне відновлення життя зі скам’янілостей.
Як каже Дентон Ебель, експерт з метеоритів AMNH, «це було приголомшливе об’єднання ідей».
Виставковий досвід
Виставка Impact проводить відвідувачів у хронологічному порядку через подію. Спочатку вони бачать захоплюючі панорами, що зображують життя наприкінці крейдяного періоду, з мозазаврами, які полюють на плезіозаврів в океанах, і трицератопсами, що бродять у доісторичних лісах.
Потім у короткому фільмі розповідається про миттєві руйнування, спричинені падінням астероїда. Нарешті, виставка висвітлює наслідки, показуючи, як життя повільно відновлювалося і як нові організми, такі як ссавці, заповнили екологічні ніші, залишені після вимирання динозаврів.
Попередження про майбутнє
Врешті-решт, куратор AMNH Роджер Бенсон сподівається, що відвідувачі залишать заклад із відчуттям крихкості та стійкості життя. Виставка служить яскравим нагадуванням про те, що катастрофічні події можуть змінити планету, і що людство зараз спричиняє чергове масове вимирання.
«Ми живемо на планеті, що змінюється», — сказав Бенсон. «Швидкість вимирання видів за останні 100 років може бути порівнянна з минулими масовими вимираннями. Але у нас ще є час».
Виставка Impact відкрилася для публіки 17 листопада, пропонуючи жахливий погляд на минуле Землі та жахливе попередження про її майбутнє.
