Сидимо з Колегою втомлені після важкого трудового дня, жуємо щось. Серед серйозних тем несемо всяку ахінею. Серед іншого — про те що нам обом не завадило б трохи схуднути: від’їлися за зиму.
— Ага, — киває Колега, — схуднути неодмінно, так. Якщо ми з тобою схуднемо, то нам до досконалості залишиться тільки порозумнішати і розбагатіти.
Проти «порозумнішати» і «розбагатіти» мені заперечити нічого. Це я завжди «за»!
— Слухай, — кажу, — а от якби тобі дали три можливості — схуднути, порозумнішати або розбагатіти, і сказали б, що дві з трьох тобі будуть гарантовані, тобто назавжди, а натомість третю не отримаєш ніколи, — ти б вибрала? То є від чого б назавжди відмовилася б?
— Від схуднути, — каже Колега, подумавши. — Тобто я б погодилася гарантовано порозумнішати і розбагатіти, якщо б мені при цьому було обіцяно, що я додатково не потовстішаю. Залишитися назовсім, як зараз, — на це я в загальному, згодна.
— А ось, — не відстаю я, — якщо б навпаки: дали тільки одну можливість, причому назавжди, а дві інші тоді вже тобі не дісталися ніколи, — ти б вибрала? Одне з усього?
— Це складніше, — замислюється Колега. — Мабуть розбагатіти. Тому що я, в принципі, і так розумна. І не така вже товста. Тільки я спочатку трохи схудну, а потім виберу «розбагатіти»… А ще, — продовжує,- коли ти багатий, тобі наплювати, що ти товстий і дурний!
— Зате, — додаю я, — якщо ти розумний, тебе не хвилює що ти бідний і жирний…
Розповідаємо все це ввечері інший колезі.
— А я б нічого не вибрала, — каже вона, — мені нічого з цього не потрібно. Грошей мені вистачає, на брак розуму, слава Богу, не скаржуся, так і худнути мені не до чого.
— Невже, — подначиваю я, — ось так нічого-нічого б і не взяли?
— Ну, — відповідає колега, — одну річ я б взяла, але її немає у вашому списку — вам-то вона на даний момент не потрібна. Схуднути, порозумнішати, розбагатіти — все це дрібниці. От якщо б там було «помолодшати»….
