У родині Петра Авер’янова живуть три коти. Історія кожного з вихованців заслуговує окремої уваги…
Першим в будинку з’явився кіт на прізвисько Боря. Сталося це близько чотирьох років тому, коли вихованець опинився в під’їзді у людей. Він був дуже ласкавим, тому Петро взяв його в квартиру, і став розклеювати листівки в сусідніх будинках — видно ж, що Боря ще зовсім недавно був домашнім. Може, загубився?
Через три дні Петі зателефонувала якась жінка, розповівши, що кіт дійсно не так давно жив у сім’ї, але набрид господарям. Люди вигнали на вулицю і перестали годувати.
Родина чоловіка, недовго думаючи, прийняла рішення залишити Бореньку у себе, дивуючись, як можна було кинути такого чудового МУРлыку.
А приблизно рік тому в будинку з’явився і другий кіт. Дружина Петра побачила в інтернеті оголошення про прилаштуванні величезного рудого кота, який жив у тісній клітці. Волонтери знайшли вихованця взимку і забрали його з вулиці, але він панічно боявся людей. «У нього неймовірно красиві очі! Давай заберемо?» — запропонувала жінка, і чоловік відповів їй згодою.
Другого котейку назвали Шаляпіним, і він донині залишився боягузкою. Щоправда, господарям своїм Муркіт все ж довіряє і дозволяє себе погладити.
Перед новорічними святами Петра попросили взяти кішку на перетримку — ненадовго, дня на чотири. Дівчинка, як і кіт Шаляпін, була сильно налякана і сичала на людей. Але вже на другий день в сім’ї Петі вона стала приходити до них в ліжко ночами, а потім дозволила себе погладити. Розлучитися з Вишенькою (так назвали новеньку) ніхто не наважився. Тепер у щасливій родині живе цілих три котейки.
Петро з дружиною впевнені в тому, що навіть самий переляканий і нервовий кіт зберігає в своєму серці любов, якою охоче поділиться з людьми, побачивши гарне до себе ставлення.
