Вона не завжди була кулінарною іконою. Перш ніж вона готувала омлети для мільйонів глядачів, Джулія Чайлд була шпигункою.
Чайлд закінчила Колледж Сміт та служила в Управлінні стратегічних служб (OSS) під час Другої світової війни. Це прообраз ЦРУ. Саме там, працюючи у розвідці, вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, Полом Чашінгом Чайлдом. Вони побралися, переїхали. А потім життя різко звернула вбік від шпигунства і попрямувала на кухню.
Після війни пара вирушила до Парижа. Чайлд вступила до Le Cordon Bleu, престижної кулінарної школи. Вона не просто торкнулася цього світу, а поринула в нього з головою. Вона стала співзасновником L’École des Trois Gourmandes, кулінарної школи, яка в результаті перетворилася на знаменитий кампус Le Cordon Bleu у Парижі, що існує донині. Вона освоювала ази традиційної французької кухні, вивчаючи техніки, які на той час маловідомі більшості американців.
Потім був переїзд до США.
У 1961 році Чайлд і Пол переїхали в Кембридж, штат Массачусетс. У тому ж році вона опублікувала книгу “Mastering the Art of French Cooking” (“Освоєння мистецтва французької кухні”). Книжка була монументальною. Вона була щільною, детальною і напрочуд зрозумілою. Критики хвалили її за вичерпний характер. Домашні кухарі купували її не тільки щоб навчитися рецептам, але і щоб зрозуміти чому страви готуються саме так.
Але справжній вибух стався на телебаченні.
У 1962 році відбулася прем’єра шоу The French Chef («Французький кухар»). Це була одна з перших програм громадського телебачення, що здобули широку популярність. Шоу вийшло в ефір у 206 випусках. Чайлд не просто розповідала; вона демонструвала. Вона нарізала, заважала. Іноді вона кидала інгредієнти на підлогу і сміялася з цього. Це було не відшліфоване, живе й абсолютно чарівне уявлення.
Шоубедило багатьох американців спробувати готувати французькою вдома, розвінчавши міфи про техніки, які раніше здавалися виключно європейськими.
До The French Chef французька кухня часто сприймалася як елітарна або недоступна. Чайлд зробила її зрозумілою та близькою. Вона показала, що олія, вершки та складні соуси призначені не тільки для багатих чи професійних кухарів. Вони доступні кожному, хто готовий одягнути фартух.
Її вплив виходив за межі просто їжі. Йшлося про впевненість у собі. Вона довела, що для приготування французьких страв не потрібний французький акцент. Потрібні лише правильні інгредієнти та бажання спробувати.
Кембридж став центром її повоєнного життя. Книжка стала бестселером. Телевізійне шоу стало культурним феноменом. А шпигунка OSS, яка навчилася готувати у Парижі, стала обличчям американської кулінарної освіти.
Вона навчила людей не просто готувати беф бургіньйон. Вона навчила їх по-іншому думати про їжу.
