Проблеми та недоліки, провальні проекти і цікаві розробки, “збиті на злеті”, були, хто ж сперечається! Але при цьому не можна не враховувати сильні, а часто і унікальні боку радянських машин.
ВАЗ-2121 “Нива”
Ми розпочинаємо зі старої доброї “Ниви” неспроста. Зараз на маленького архаїчного спартанця багато дивляться поблажливо-зневажливо… Але чи знаєте ви, восседающие в оточенні передовий електроніки і високоміцної сталі, про те, що радянський позашляховик, який з’явився на світ більше сорока років тому (перший серійний автомобіль зійшов з конвеєра 5 квітня 1977 року), не мав рами і викликав здивування постійним повним приводом з міжосьовим диференціалом і заниженою передачею укупі з передньою незалежною підвіскою? Все це пишність було розроблено, як це водилося тоді, за вказівкою зверху – в 1970 році Олексій Косигін, голова Ради міністрів СРСР поставив перед ВАЗом, АЗЛК і “Ижмашем” завдання щодо створення комфортабельного позашляховика.
Легковий дизайн поєднувався з цивільним, а не військовим а-ля УАЗ-469 інтер’єром, доброзичливими їздовими манерами і відмінним оффроудным потенціалом. Нагадуємо ще раз – на дворі стояв кінець сімдесятих і машини з подібним набором конструктивних рішень були, м’яко кажучи, дивним.
Як тут не згадати AMC Eagle, що з’явився всього двома роками пізніше і вважається фактично першої масової легковиком з постійним диференціальним повним приводом! Але повернемося до “Ниві”. Крім постійного повного приводу вона могла похвалитися короткими свесамі і колісною базою, а, значить, хорошою позашляхової геометрією (кут в’їзду дорівнює 32 градусів, а з’їзду — 37 градусів). Не дивно, що “Нива” стала лауреатом різних конкурсів. Так, восени 1978 року на міжнародній виставці у Брно позашляховик удостоївся золотої медалі. Є й інші, більш вражаючі досягнення, в числі яких підйом на Еверест до позначки в 5200 метрів, марш-кидок до Північного полюса і підйом на Гімалаї, на висоту 7260 метрів…
ГАЗ-13 “Чайка”
Рядовий радянський людина “те саме” час міг максимум володіти масштабної моделлю представницького седана. Та що там “Чайка”, якщо ГАЗ-24 “Волга” була долею обраних… Оскільки ГАЗ-13 розроблявся для високих урядових чинів, то увібрав у себе якщо не все найкраще, то як мінімум багато з того, чим був багатий світовий автопром п’ятдесятих років. В особливості, найсильнішим виявився вплив американської промисловості, яка цвіла в ті роки буйним цвітом.
Американці знали толк в розкоші і активно експериментували з дизайном, створивши легендарний стиль “детройтське бароко”. “Чайка” ж, створювалася з огляду на настільки улюблений товаришем Сталіним Packard, була таким собі радянським варіантом авторства художника Лева Єремєєва, але з невід’ємними люксовими благами, яких виявилося чимало. У їх числі автоматична коробка передач з кнопковим управлінням режимами, гідропідсилювач керма, вакуумний підсилювач гальм, електропривод склопідйомників і антени, пятидиапазонный радіоприймач з автоматичною настройкою. Двигун V8 об’ємом 5,5 л (195 к. с. і 412 Нм) виявився вдалим і в модернізованому вигляді був успадкований вантажними ГАЗ-53А та ГАЗ-66. На тлі порівняно скромних європейських машин післявоєнної епохи грандіозний вітчизняний “крейсер” виглядав справді зухвало і на заздрість.
ГАЗ-66
Зловісна і по-своєму красива “Шишига” – справжня легенда радянського автопрому і такою вона вважається не тільки з-за вкрай специфічного розташування важеля коробки передач, змушує водія здійснювати дивні рухи правою рукою. Позашляховий вантажівка народився в бутності знаменитого ГАЗовского конструктора Олександра Дмитровича Просвіріна, а пікантність тієї історії додає факт, що джерелом натхнення, як вважається, став Mercedes-Benz Unimog з його незвичайним позашляховим потенціалом. Радянський монстр не міг похвалитися портальними мостами, зате володів здатністю брати на свої могутні плечі до двох тонн вантажу, що виявлялося не під силу німецькому вездеходу.
А в разі бездоріжжя, в хід пускали підключається повний привід, мости з блокуваннями диференціалів і централізовану систему регулювання тиску в шинах. Виробництво ГАЗ-66 почалося в липні 1964-го. До речі, вантажівка був нагороджений Золотими медалями на столичній виставці “Сучасна сільськогосподарська техніка” міжнародного ярмарку сільськогосподарської техніки в Лейпцигу, а також став першим радянським автомобілем зі Знаком якості.
Ще однією перевагою нині знятого з виробництва Газу залишається доступність, що робить його привабливим базисом при будівництві різного роду позашляхових кемперів та інших проектів. Тим часом Unimog нечувано дорогий…
“Полуторка”
Рідкісний автомобіль служив радянському народові так як ГАЗ-АА, він же “полуторка”. На долю вантажівки випали колосальні випробування – він пройшов Велику вітчизняну війну, гинув разом з бійцями, возив продовольство в блокадний Ленінград по Дорозі життя…
Здавалося б, у чому полягала унікальність автомобіля, виробництво якого стартувало 29 січня 1932 року? По-перше, в його походженні. В основу ліг Ford AA 1930 року, але збирали “полуторку” за вітчизняним кресленнями і з рядом конструктивних змін. Машина мала деякі слабкості, наприклад, регулярно з ладу виходили стартери, змушуючи користуватися ручкою при запуску двигуна. Сам же мотор мав дуже низьку ступінь стиснення (4,25:1), а тому відрізнявся витривалістю і невибагливістю, переварюючи навіть гас в теплу пору року і експлуатуючи на відверто низькоякісних мастильних матеріалах.
По-друге, ГАЗ-АА був чи не найпоширенішим вантажівкою передвоєнної країни. Станом на середину 1941 року дороги країни колесило понад 150 тисяч примірників. А під завісу виробництва було побудовано близько 985 тисяч ГАЗ-АА, його модернізованого варіанту ММ 1938 року і модифікацій.