Здачі не треба! Бізнесмен сплатив мито на авто майже тонною дрібниці

137


Нік Стаффорд, бізнесмен з міста Лебанон, штат Вірджинія, вирішив заплатити податок на реєстрацію двох новеньких авто… металевими монетами!

Він привіз в Департамент транспортних засобів Лебанона п’ять тачок монет загальною кількістю близько 300 тисяч штук і вагою близько 800 кілограмів! За його словами, таким чином він просто вирішив доставити незручність транспортним чиновникам за те, що з півроку тому вони відмовилися дати йому потрібний телефонний номер.

Кілька місяців тому Ніку Стаффорду потрібен прямий службовий телефон чиновника з Департаменту транспортних засобів, що відповідає за реєстрацію авто. Однак департамент відмовився надати йому номер, пославшись на те, що це службова інформація. Знадобилося кілька місяців і три судові процеси, щоб влада Вірджинії визнали його право на отримання цієї інформації. Але лише тепер Нік зумів помститися по-справжньому! Коли після покупки двох нових авто йому довелося заплатити податок в $3000, він привіз його в транспортний департамент на п’яти тачках. У них умістилося 300 тисяч металевих монет – точна сума податку самими дрібними грошима.

Ось так виглядало прибуття Ніка Стаффорда в Департамент транспортних засобів Лебанона. Бізнесмен не приховував, що вирішив заплатити податок у такій формі, щоб «доставити незручність» транспортним чиновникам. А почалося все з того, що у вересні 2016-го Стаффорд, який, за його словами, володіє чотирма будинками в двох країнах, вирішив з’ясувати, де йому слід реєструвати «корвет», куплений для сина. Додзвонитися за офіційним контактним номером телефону він не зміг, і попросив дати йому прямий номер потрібного службовця. Але, на його превеликий жаль, чиновники відмовилися надати йому потрібний прямий номер для консультації, посилаючись на те, що це службова інформація. Стаффорду довелося подати на чиновників до суду і послатися там на Закон про свободу інформації, щоб, врешті-решт, досягти бажаного.

«Зрозуміло, коли після судового розгляду я став дзвонити на цей номер – той самий, на якій я, на думку бюрократів, не мав права дзвонити, – я телефонував досить довго, але, врешті-решт, мені дали вичерпну й точну відповідь на моє запитання. Щоб затвердити свою точку зору, я знову подзвонив в Департамент транспортних засобів і попросив дати мені прямі службові номери департаментів в інших містах – Клинтвуде, Вансанте, Тэйзвелле, Нортон, Джоунсвилле, сіті Гейт, Абингдоне, Маріоне і Уитвилле».

І на цей раз Стаффорду відмовилися давати номери, посилаючись на службову таємницю. І цього разу він, не вагаючись, пішов у суд. Йому довелося пройти ще через два судових процеси перш, ніж генеральний прокурор Річмонда особисто видав йому список вакансій, що його телефонів, запропонувавши на цьому припинити справу. «Оскільки штат виконав всі мої вимоги, я не мав нічого проти», – говорить Стаффорд.

«Ви питаєте, навіщо мені потрібно було стільки проблем? – написав Стаффорд в соціальній мережі. – Я плачу $300 тисяч податків на рік – як федеральних, так і податків штату. І я не бажаю бачити, як державні службовці порушують закони. Ось навіщо мені це було потрібно».

«Неважливо, ти платиш $300 тисяч податків в рік, як я, або $300, – написав Нік в соцмережах. – Основа будь-якої демократії – це прозорість роботи державних органів. Без варіантів».

Щоб заплатити податок дрібницею, Стаффорд, отримавши в банку $3000 доларів монетами, найняв 11 робітників і заплатив їм $440 ($10 на годину кожному) за те, що вони розсипали ролики з монетами з допомогою молотків. Ще в $400 доларів коштували йому п’ять тачок, в які він пересипав монети. Стаффорд сподівається, що бюрократи з Департаменту транспортних засобів добре засвоять урок. «Становий хребет нашої демократії – прозорість і відкритість урядових служб. Я вражений, що така кількість людей не знає сили Закону про свободу інформації», – заявив він.