Виявляється, іноді займатися самолікуванням просто необхідно. Візьміть, наприклад, Тала Гоулсворти – британського інженера, махнувшего рукою на поради лікарів і починившего власне серце.
У Тала діагностували синдром Марфана – серцево-судинне захворювання, що призводить до поступового розширення аорти. Найчастіше ця хвороба триває до тих пір, поки посудина не лопне, або пацієнт не помре від серцевої недостатності. Як правило, у важких випадках залишається тільки один вихід – хірургічна корекція для запобігання расслаивающаяся аневризми.
Чоловікові запропонували вирізати уражену ділянку серця і судини з заміною на ендопротез з ПЕТ-пластика. Мало того, після операції йому довелося б до кінця життя приймати антикоагулянти, щоб у штучному ділянці не утворився тромб. Тал ж задався питанням, гідним справжнього технаря: а навіщо різати, якщо можна відремонтувати? Якщо судина розширюється, то чому б не надіти на нього стягуючий рукав?
Спантеличивши лікарів своєю ідеєю, новоспечений кардиоинженер взявся за конструювання інноваційного імплантату.
Першим ділом він вирішив отримати 3D-модель серця з допомогою комп’ютерної томографії і 3D-моделювання. Відредагована модель була надрукована на 3D-принтері. Тепер у Тала мався на руках точний прототип органу для примірки рукава.
Сам же рукав ж був зшитий з сітки, виготовленої з біосумісного полімеру.
Здивовані хірурги погодились провести операцію, що завершилася повним успіхом – ось уже дванадцятий рік Тал живе без турбот. І без всяких антикоагулянтів!
Мало того, він ще і заснував власну компанію, вирішивши просунути винахід в масову медицину. Підприємство носить в основному благодійний характер, а тому залежить від підтримки спонсорів.
Втім, грошей вистачає, а компанія продовжує рости і виробляти пристрої, що отримали офіційну назву «ExoVasc». Хірургічна ж процедура, випробувана на неунывающем інженере, з тих пір отримала широке поширення і власне позначення – PEARS або «Персоналізована зовнішня підтримка аорти».
