11 березня, включивши телевізор, я побачив, як кілька десятків автомобілів змиває величезна хвиля, спочатку подумав, що замість новин показують якийсь фільм, але пізніше зрозумів, що саме в цей день відбулася ще одна катастрофа світового масштабу в Японії. Жили люди, працювали, навчалися, відпочивали, обідали ... і тут ...

- Сталося щось непередбачене, нестримне і небачене досі сильний землетрус, який викликав цунамі, а згодом і вибух на атомній станції. Здавалося, Японія, економічно розвинена країна з великим потенціалом, у тому числі і науковим розвитком, і вони не могли передбачити трагедії? Це, можна сказати, сильна держава, за якийсь день, де там - за хвилину, втратила все, що будувала багато років. Люди, які день у день працювали, які намагалися для себе, для своїх родин, які мали плани на майбутнє, втратили практично все. Хто втратив своїх близьких, хто житло, хто достаток, а хто все це разом узяте. Так просто. В одну мить.

Гаїті, Чилі і тут Японія ... У багатьох виникає питання - яка країна наступна? Деякі мої знайомі кажуть про кінець світу і що саме це є останнім попередженням. Інші говорять, що щорічно відбувається якась світова трагедія. А треті взагалі не звертають на це уваги, бо воно їх не стосується, не зачепило їх самих, їхні родини, сім'ї, то чому переживати? Зайве перенапружуватися? Є такі, які вважають, що саме цих людей покарала доля, оскільки вони не є християнами. Вони не знають мабуть що християнство в Японії давно вже одна з основних поширених релігій. Та й чи правильно так вважати? Або правильними є думки простих, звичайних наших обивателів?

З точки зору християнства, напевно, це все не дуже добре. Ніхто не знає і не може знати, коли настане кінець світу. Бо нам «невідомі ні дня, ні години». Закономірності в повторенні стихійних лих у різних країнах також не слід шукати. Чому ми звикли не звертати уваги на те, що нас не стосується. Точніше, може і звертати уваги, але не надавати цим подіям особливого значення саме для нас самих. Але завтра це може статися і з нашими близькими, а через тиждень з нами! І тоді через байдужість інших людей до нас також не буде їм ніякого діла. Чи тільки тоді згадаємо, що ми є християнами і Бог нас захистить? А я думаю, що кожен з нас повинен саме зараз подумати, що він християнин і що японці та інші люди, які страждають від трагедій, стихійних лих або ще якої біди є нашими братами і сестрами. Що вони потребують нашої допомоги, хоча б мінімальної. Але в сукупності, з одного малого доброго вчинку, в поєднанні з іншим, може стати одне велике добру справу. Можна почати з молитви. Це те, що може зробити кожен, прочитавши цю статтю.

І наостанок, хочу додати, що дивлячись репортажі з місця події, зауважив, наскільки японці дружно, зібрано і злагоджено «рятуються» від наслідків катастрофи. Поважаю їх. Вони показують чудовий приклад, як оптом можна досягти результату. Так, вони постраждали, але треба жити далі і для цього вони працюють над відновленням своїх будинків і своєї країни. Прекрасний приклад для кожної людини, для кожного християнина, треба працювати над відновленням себе зсередини, і з цього почнеться відновлення сімей, а також країни і духовності, бо раз переконуємося, що життя непередбачуване, але й не треба забувати, що на все є Божа воля .