Враження таке, ніби-то у мене перед очима збільшений у кілька разів радянський рубль, який був випущений, здається, до ювілею п'ятдесятої річниці перемоги над німцями у другій світовій війні. Я його бачив на фотографіях на одному з туристичних порталів в інтернет а зараз спостерігаю в Берлінському "Трептов"-парку. Поруч з парком багато п'ятиповерхових будинків, як кажуть, колишніх "хрущовок", але після об'єднання країни їх реставрували і вони жодним чином не схожі тепер на старі радянські будинки. А в "Трептов"-парку залишок радянського стилю - великий радянський солдат з мечем у руці тримає на іншій руці маленьку німецьку дівчинку. Іншими словами, визволитель виявляє благородство щодо дитини свого ворога. Цей момумент і зобразили на радянській монеті. До речі, позував скульптору Євгенію Вучетича колишній командир стрілецького батальйону, а після війни житель Дніпропетровська Віктор Гуназа. Перед монументом - акуратні зелені клумби і чистенькі доріжки. А ще ми побачили, як прибирають листя з доріжок, але не змітають мітлами, а всмоктують спеціальним пилососом (а точніше - літососом). Видно, що про парк переймаються. Різниця з минулими часами полягає в тому, що радянські рублі вже не ходять, а біля пам'ятника немає почесної варти.

Коли якось до нас у школу приходили колишні солдати радянської армії, які служили в підрозділі почесної варти у Берліні. У той час служити тут мріяли всі військовослужбовці. Тому як у порівнянні з іншими країнами радянського союзу східна Німеччина жила більш забезпечено. Але тому солдатові не сильно пощастило. Під час чергування біля пам'ятника він був поранений з вогнепальної зброї. Слава Богу - не смертельно. Він вилікувався, демобілізувався і ходив по школах, розповідаючи про те як було здійснено замах на його життя. Він був симпатичним молодим чоловіком з білозубою усмішкою. Нам щиросердно було його шкода, а ті хто нападав на нього викликали гнів і ненависть.

Не пам'ятаю точно, але впевнений, що газети того часу писали, що нібито фашисти напали на радянського воїна, спадкоємця визволителів Європи. Моє покоління тоді було впевнено, що всі громадяни соціалістичної Німецької Демократичної Республіки повинні відчувати до нас нескінченну подяку. Справжні ж почуття до своїх визволителів вони продемонстрували відразу ж як тільки з'явилася можливість висловити їх відкрито. Східна соціалістична Німеччина відразу ж відмовилася від своїх комуністичних союзників і приєдналася до капіталістичної західної Німеччини.