Любітелямподглядивать за чужим життям стоїть поплавати амстердамських каналів ввечері, коли у вікнах запалюють світло. Колись, чомусь, в якісь давні часи був виданий указ про заборону використання шторами. З часом відсутність будь-яких фіранок на вікнах стало традицією. Ми пливли на екскурсійному пароплаві і майже ні на одному вікні не побачив штор або фіранок. Якби горіло світло, то з вулиці було б видно, що саме робиться всередині. Не інакше як голландцям нема чого приховувати від усього іншого світу.

У Києві теж сть прогулянки на човні по Дніпру, але там учасники прогулянок рухаються широкою рікою між зеленими берегами. Тут же, як на таксі, - вузькими каналами між будинками. До речі, не тільки відсутність штор, але й самі будинки є прикладом відданості амстердамців старовинних традицій. Усі споруди мають завширшки не більше трьох вікон. Хто знає скільки часу тому був прийнятий ще один цікавий закон - про податок на вікна і зрівнятися він міг із сучасною ціною туру в ОАЕ. Якщо вікон було більше трьох, то доводилося витрачати більше грошей. А заповзятливі голландці не дуже люблять розлучатися з фінансами. Тому і споруджували собі житло так, щоб не збідніти. Але завдяки цьому місто придбав дуже специфічний зовнішній вигляд. Будинки тоненькі, як-ніби люди в спортивній формі. Якщо врахувати різноманітні архітектурні фантазії, то, можливо, вони зображають дух динамічної Голландії, яка в середні століття була однією з найбільш заповзятливих країн світу.

Однак, підприємливості голландцям вистачає і сьогодні. Наприклад, у пошуках житла. Два десятки років тому в голландии існувала проблема з нерухомістю. Начебто, вони були надзвичайно високими і далеко не кожен голландець міг дозволити собі купити квартиру в Амстердамі. І просто в каналах ми побачили плавучі будиночки. Звичайно, вони не такі високі, як будиночки на суші, але мають цілком пристойний вигляд. Деякі з них мають своєрідні верандочкі, де, можливо, в зовсім теплу погоду можна перекусити, попити кави або просто посидіти на свіжому повітрі. На жаль, жодного господаря ми не побачили. Будиночки стоять на приколі на набережній. Але в будь-який момент власники можуть знятися з якоря і переплисти на інше місце. Ось це свобода! Цілком відповідає духу вільного міста, чи не так?

А взагалі найяскравіше враження від каналів - це лебеді, яких ми увделі тут. Напевно, лебеді на воді - це все одно, що соловей в українському саду. Дуже романтично.