Не знаю, як для громадян інших країн, але для українців Лувр варто назвати ім'ям Джоконди або Мони Лізи. Чому? Так це ж ясно, як божий день. Запитайте у пересічного українця, які картини зберігаються в цьому розкішному музеї, і в першу чергу почуєте ім'я Джоконди, написане великим Леонардо да Вінчі.

Коли екскурсовод в Луврі заговорила нарешті щось про Мону Лізу, то я відчув себе, як вдома. Вона, ніби як, не належить пензлю якогось з наших майстрів. Вона не сберігается в нашому музеї. Героїня не українка. Тим не менш - вона - як-ніби наша співвітчизниця. Свого часу, ще за існування СРСР, її привозили до Києва. Стояла величезна черга у виставки де була виставлена картина. Каюсь, я тоді не сходив подивитися шедевр живопису. Але чергу це така вешь, яка тоді об'єднувала нас, - навіть, якщо ми в цій черзі самі не стояли. Про Джоконду тоді ходило стільки чуток - то вона була генсеком СРСР, то кимось із його оточення, то ще якесь марення.

У Луврі, я переконався, що Джоконда, як жива поп-зірка. Чого тільки про неї не розповідають. І що вона була втіленням цнотливості - дружиною якогось сусіда Леонардо. Інші говорять, що вона то була заміжньою, але підтримувала любовний зв'язок з якимось вельможею. Ще кажуть, що вона просто плід фантазії художника. І врешті-решт - що вона насправді автопортрет да Вінчі, як ніби він таким чином зашифрував свою внутрішню зовнішність.

Всі ці версії перевірити навряд-чи можливо. Ну і існую самі по собі - нехай існують. Але одну дивну особливість цього портрета я перевірив на власні очі в Луврі. Екскурсовод розповіла, що, якщо йти зліва направо і уважно стежити за картиною, то героїня спочатку виглядає зовсім молодою дівчиною, а наприкінці - вже зрілою жінкою. До того ж, в кінці на ній з'являється вуаль. Я виконав цей експеримент, і хочу казать, що це чиста правда! При цьому я добре розумію, що це міг бути психологічний ефект - тобто людям сказали, вони повірили і бачать те, що хочуть побачити. Повірте, я налаштував себе як тільки можна скептичніше. Але реальність мене переконала. Ось тільки вуалі я так і не побачив.

Коли сьогодні, після відвідування Лувра, мене запитають, що я там бачив, то я не буду оригінальним. У першу чергу назву - Джоконда. Хоча там стільки картин, що розглянути їх всіх - життя не вистачить.