У голландському місті Делфт (Delfti) я відчув себе індійським йогом, який мовчки спостерігає життя. Ми сиділи з одним з моїх сусідів по туристичній групі - киянином Віктором за столиками біля якого то бару і пили пиво. Перед нашими очима розташувався, як у нас їх називають, блошиний ринок або товкучка. У Нідерландах про такі ринки кажуть: якщо у жінки вкрали сумку, то через півгодини її можна знайти на товкучці. І ці торгові лавки упереміш з вузенькими каналами-проходами створюють неповторний колорит, як ніби містечко так і застряг десь у середньовіччі. Нагадувало мій відпочинок на Родосі в Греції - там теж багато ринків сувенірів надовго запам'ятовуються своєю нічим не передаються місцевим колоритом.

Безумовно, на прилавках можна було розглянути вироби місцевої" Петриківки ", як я б її назвав. Ви бачили коли-небудь фарворовую вазу українського села Петриківка на Дніпропетровщині, де місцеві майстри розписують тарілки всякими яскравими візерунками в національному колориті? Так от ми змогли побувати у "місцевих Петриківці".

Практично голландці спеціально для туристичних груп об'єднали музей з майстерні: ми не тільки побачили плоди їхніх рук, а й мали можливість спостерігати сам процес створення. Можна навіть сказати, що цей процес мало чим відрізняється від українського. А готове творіння? Місцеві тумани і похмура погода ніяк не сприяють характерною українцям яскравості і пишності фарб і тому кольори традиційно стримані, переважно білі й сині відтінки. Я купив собі невеличкий сувенір з біло-синім зображенням традиційних голландських млинів.

Екскурсовод розповів нам, що голландські майстри європеїзували старовинну китайську традицію - використання біло-синіх китайських тонів. Попиваючи пиво і налаждаясь придбаним сувеніром, я подумав - а чи дійсно під цим сірим північним небом з серпанком побачити яскраве сонце яке б відбилося в мистецтві майстрів було б дійсно дивно.