Я продовжую серію своїх постів, присвячених танкам РСЧА – від перших несміливих кроків, «полулицензионных копій» іноземних машин до могутніх бойових машин, розтрощивши Вермахт на полях битв.
Сьогодні ми продовжимо розмову про експериментальних танках РСЧА 30-х, машинах, які якщо і втілилися в метал, то у вигляді одного-двох прототипів: танках Дыренкова, Гротте, мобілізаційному танку Т-34…
Досвід розробки перших радянських танків МС-1 (Т-18), Т-12/Т-24 і т. п. красномовно показував, що своїми силами розробити, а тим більше – налагодити випуск сучасних бойових машин не вдається – банально не вистачає досвідчених інженерів-конструкторів і
виробничої бази. Але якщо верстат або навіть цілий завод «під ключ» швидко
купити можна, то знайти інженера-конструктора зі специфічними навичками не так-то просто. На щастя, на початку 20-х у Європі з’явилася маса безробітних інженерів, в доважок до країни, яка володіла серйозним промисловим і науковим потенціалом, якій не доводилося перебирати партнерами. Я кажу про німеччину.
І, що б не бути голослівним – в СРСР з’явилася концесія Junkers, Rheinmetal проектувала гармати, в СРСР поставлялися верстати… Але найціннішим ресурсом були люди – наприклад, німецький конструктор Фольмер (однофамілець зброяра і, по сумісництву, один з «батьків» німецьких танків взагалі) працював над проектом свого колісно-гусеничного танка для СРСР, над проектами танків Т-17 і Т-20 працював Едвард Гротте… Список далеко не повний.
На фото – Йозеф Фольмер (вгорі) і чеська версія його танка – КН50-60
У цьому пості мова піде в більшій мірі саме про роботах Гротте – саме його проект важкого маневреного танка став свого роду «дідусем» багатьох радянських танків. Але про все по порядку
Як я писав у попередніх постах, розробка середнього танка, не кажучи вже про важкому, м’яко кажучи «не пішла» — танки Т-12/Т-24 були скоріше умовно-бойовими, ніж повноцінними бойовими машинами, важкий же танк не пішов далі креслярських кульманів.
На фото – маневрений (середній) танк РСЧА Т-12/Т-24
Тому вирішено було запросити «варягів». Але допускати до секретного проекту аби кого, зрозуміло, ніхто не ризикнув, тому вибір припав на Едварда Гротте (або Гротто, як тоді писали). Його відібрав особисто К. Е. Ворошилов, оскільки Гротте співчував комуністичної партії. А один з членів «бюро Гротто» був аж соціалістом. Втім, бюро прибуло в березні 1930 року і відразу приступила до розробок з «проэктированию позиційного танка з компонуванням по типу Т-1-12 або французького танка прориву». Новій машині був привласнений індекс ТГ.
Оскільки однією з цілей запрошення німців було отримання досвіду конструювання середніх і важких танків, розробки велися на базі заводу «Більшовик» — КБ (назване КБ АВО-5) увійшли люди, які стали творцями танкової могутності СРСР – Барыков, Троянів, Воробйов… А в якості «групи незалежних експертів» були залучені Ст. Заславський і О. Гінзбург.
За завданням, танк повинен був нести озброєння з двох гармат – 37мм і 76,2 мм, 5 кулеметів (два з яких – великокаліберні), важити не більше 30т (бажано – 18 – 20 тонн) і бігати зі швидкістю до 40 км/ч. Захист – до 20мм.
На фото – ТГ з повним озброєнням. Чомусь замість ДТ вирішили використовувати «Максими»
Нове КБ виявилося надзвичайно продуктивним на розгляд комісії до 15-22 квітня (поспішали до дня народження Ст. Леніна) було представлено не менше 4 проектів нового танка. Проект був затверджений, але виникли складнощі з озброєнням танка, точніше – з 76,2 мм гарматою ПС-19/А-19 (її ще називають «гарматою Гротте-Сячинтова»), на базі 76,2 мм зенітки 8-До (Лендера-Тарнавського)
На фото – власне, 8-До (вгорі) і 76,2 мм ПС-19 на танку ТГ. На стовбур надітий чохол, внизу, в круглому вирізі в бортовому екрані, проглядається кульова установка кулемета ДТ
Справа в тому, що для того, що б зменшити силу віддачі, Сячинтов встановив дулове гальмо (тоді відверто побоювалися реакції на погон вежі настільки потужного знаряддя). А військовим наявність дульного гальма не подобалося принципово – вони побоювалися, що ударна хвиля буде травмувати наступну за танком піхоту. 37-міліметрівка могла не тільки ефективно боротися з бронетехнікою, але і, хоча б теоретично, з низколетящими літаками.
На фото – танк ТГ, верхня вежа повернута в бік. Добре видно обидві гармати
Зверніть увагу на кут підйому 37мм гармати
Пізніше довелося все-таки перекомпоновывать МТО – мотор Гротте відмовлявся працювати. В ході випробувань спливла ще одна неприємність – при монтажі був пошкоджений погонів нижньої вежі під трехдюймовку. В результаті вежу довелося приварити, за згодою Заславського, що сильно скоротило кути горизонтального наведення без повороту корпусу. Втім, на мою думку, такий незапланований «апгрейд» пішов машині тільки на користь – ворочати трехдюймовой вежею і при цьому не збивати наводку 37мм гармати – завдання, що не вирішується в принципі, на тому рівні розвитку техніки
На фото – ТГ вид ззаду і збоку
Отримана машина просто зачарувала Халепского і було від чого – плавний і хороший хід (по цеху танк катали на руках буквально три людини), потужна бронезахист (до 44мм) повністю зварного корпусу, могутнє озброєння, зручне управління з сервоприводами…
На фото – ТГ без гусениць. Зверніть увагу – на ковзанках щось на зразок покришок, що сприяли плавності й м’якості ходу.
Танк був хороший. Більше того, планувалося випустити серію з близько 200 машин. Але… Втрутилися економісти і технологи – танк був не просто доріг, а дуже доріг – один танк коштував близько 1,5 мільйона рублів (приблизно 10 -12 танків БТ-2) і складний у виробництві. Якщо порівнювати його з сучасними бойовими машинами, то тут підійде F-22 Raptor або знаменитої «Аратой» – так, характеристики відмінні, але і ціна… труднопроизносима.
Крім цього у ТГ з’явилися більш прості і дешеві конкуренти – БТ і Т-28. Але про них ми поговоримо в наступних постах. А сам ТГ залишився чисто експериментальної машиною. Втім, Гротте не сумував і запропонував радянському керівництву проект аж 1000-тонної (так, саме тысячетонного) супертанка ТГ – 5 (Т-42). Для порівняння – найважча серійна бронемашина в світі – JagdTiger важила всього 75,2 т. А самий важкий радянський танк, експериментальний до того ж, – ИС-7 тягнув всього на 68т.
Цей сухопутний дредноут повинен був нести п’ять веж, як мінімум одна – з гарматами калібром 305мм, мати броню до 300мм і бігати зі швидкістю 60км/год!
На малюнку – ТГ-5 (Т-42)
Але тут справа не пішла далі ескізного проекту. На цьому робота Гротте в СРСР закінчилася. А вже через два роки дружба між СРСР і Німеччиною, точніше – Веймарською республікою припинилася, аж до лютого сплеску в серпні 1939 року. Сам же Гротте прославився ще одним гравцем – Ratte. Але це вже виходить за рамки нашої розмови.
Незважаючи на дорожнечу, танк Гротте містив масу цікавих конструкторських рішень, відмовлятися від яких було б просто нерозумно. Тому вже в 1931 році ЕКО ОГПУ («шарашки») взяв справу під свій контроль. КБ під керівництвом Ст. Асафова вело розробки на базі ТГ для того, що б домогтися спрощення і здешевлення конструкції.
Перший з проектів, під індексом Т-1001 або ТА-1 при збереженні озброєння ТГ (трехдюймовка і 37мм гармати, кулемети) отримував нову підвіску Крісті. Крім цього, планувалося використовувати ліцензійний двигун BMW-IV. А оскільки час розробки співпало з модою на колісно-гусеничні танки, то і цей проект отримав можливість пересуватись на колесах.
На малюнку – проект ТА-1
Таким чином, ТА-1 плавно мутував в ТА-2. Відмінності включали в себе кілька бортових кулеметів – для зачищення окопів, сама ж машина повинна була стати більше і важче.
На малюнку – проект ТА-2
Ну а де два-там може з’явитися і три. Правда, ТУ-3 ще більше «підріс» — довжина машини повинна була складати 8м(!). І бути важче попередників, так що з розряду «маневрених» проект був перекваліфікований в «позиційні» (важкі) з масою понад 32т. Триярусне розташування озброєння пішло. Так, проект зберіг дві гармати, але з незалежної наводкою. Танк повинен був оснащений потужною радіостанцією з радіусом дії до 50 км, герметичним корпусом і бути досить шустрим – до 45км/год на гусеницях і 70км/год на ковзанках. Більш того, спочатку він розглядався в якості кандидата на серійне виробництво, але переважніше виявився проект Т-35.
На малюнку – ТА-3
На цьому епопея з танками Гротте в СРСР закінчилася. Так, на озброєння він не був прийнятий, але конструктивні рішення, реалізовані в ньому дозволили далі розробити більш досконалі бойові машини самостійно.
Саме ж прийняття ТГ на озброєння (при наявності «Show me the money» у СРСР) давало танкістам РСЧА одну з найбільш досконалих машин того часу – так, окремо потужна гармата, хороша броня і рухливість зустрічалися, але разом…
Пізніше конструктори поєднають все це в одному танку, але це вже зовсім інша історія
