Про невдалу спробу створити діючу модель комунізму

1


Радянські часи.
На бульвар привезли бочку квасу. Продавець отцепляет її, готується торгувати.
Підходить мужик:
— Скільки коштує вся бочка?
— Ну, вважай: двісті літрів, по тридцять копійок гуртка. Сто двадцять рублів.
— Ось тобі гроші, іди відпочивай, розважайся. Увечері прийдеш за порожньою бочкою.
— Добре!
Продавець йде. Мужик розгортає плакат «Квас безкоштовно».
Народ спочатку здивувався. Потім стали підходити. Потім черга утворилася.
Потім довга черга. Потім натовп. Мат, крики. Хто лізе без черги, хто бере надто багато, кому вже не дістається. Бійка почалася. Поножовщина.
Міліція приїхала. Розігнали натовп. Призвідників — в кутузку. Мужика туди ж.
Починають його пресувати:
— З якою метою спровокував бійку?
— Гадки не мав!
— Незаконною торгівлею займався?
— Безкоштовно людей квасом пригощав. Є свідки.
— Значить, квас крадений!
— На свої кровні купив. Маю право.
— Може, ти псих?
— Нормальний. У мене і довідка є.
— Гаразд, мужик, ми тебе відпустимо. Тільки скажи, навіщо ти це зробив? Навіщо свої гроші витрачав? У чому сенс?
— Звичайно, скажу. Людина я вже немолодий. До комунізму точно не доживу. А так хотілося подивитися, як воно буде… При комунізмі…