Подруга свекрухи здала нашу дачу своєї дочки, вирішивши нажитися на свіжому повітрі для онука

147

Від батьків мені залишилася не тільки квартира, але і дача. Я до садово-городнім робіт не пристосована, тому ключ був виданий свекрухи, яка з радістю вирощувала там огірочки-помідорчики і частувала всю сім’ю.
Ми з чоловіком на дачі бували раз на рік, і то на шашликах. Потім вагітність, у чоловіка на роботі оптимізація — купу народу звільнили, їх обов’язки за рештою розкидали.
Не до дачі було. Це два останні роки ми там майже кожні вихідні пропадаем, раніше набагато рідше їздили.
Коли Полинке десять місяців виповнилося, чоловікові дали відпустку, вирішили ми на дачу з’їздити. По дорозі заїхали в магазин, купили їжі.
В будинку хтось явно присутній — вікно було відкрито. Чоловік зателефонував своїй мамі. А вона — в місті. І як почула, що ми на дачу приїхали, зізналася, що ключ дала своїй подрузі для її дочки, яка після важкого розлучення вирішила написати книгу далеко від міської суєти.
Ми постукали, ніхто не відповів. Валера відкрив двері ключем і зайшов. Ми з Поліною посеменили слідом.
В хаті було чисто, смачно пахло. В очі кинулися іграшки та книжки в яскравих обкладинках. Валера заглянув за шторку, яка відділяла кухню від кімнати, і жестом покликав мене.
На дивані спала дівчина, поруч з нею сопел хлопчик років двох. Більше нікого не було. Я подумала, що це та сама письменниця, віддала Поліну чоловіка і пішла її тихенько розбудити.
Дівчина злякалася, я швидко їй пояснила, що ми — господарі дачі, і не знали, що хтось тут живе.
— Якщо Ви за грошима, то ми з чоловіком віддали мамі, вона повинна була передати! — розповіла дівчина і представилася Сонею.
Почуте далі мене спантеличило: Соня не пише книгу і не розлучається. Її чоловік скоро повинен був приїхати з роботи.
Дитина, який спав з нею поруч — її син, який став часто хворіти. Тому на літо Соня з чоловіком вирішили зняти будиночок за містом, щоб проводити більше часу на свіжому повітрі. Господарів дачі їм сосватала Соніна мама, вона ж домовлялася про оплату та її передавала.
— Никкуя собі! — здивувався Валера вирішив подзвонити своїй мамі.
Ні у мене, ні у чоловіка не виникло навіть думки, що це свекруха здала нашу дачу. Вона — порядна людина, і раз сказала, що дала ключ дочки подруги, то з її боку це так і виглядало.
— Мама нічого не знає про гроші, — оповістив всіх присутніх чоловік, закінчивши розмову.
Я пояснила все Соні: що дачу ніхто не здає, а ключ дали дівчині, яка пережила розлучення, для написання книги в тиші і спокої.
Хвилин через тридцять приїхав чоловік Соні. Його теж поставили до відома про те, що відбувається.
— Не може бути! Я особисто бачив господиню дачі, яка приїхала до моєї тещі за грошима! — такою була його реакція.
Опис тієї жінки не було схоже на нашу маму, ми з Валерою зітхнули з полегшенням.
Вони напоїли нас чаєм і запропонували гроші за два місяці, що залишилися, нарікаючи на те, що свою квартиру в місті вони здали до кінця серпня. Ми відмовилися, на що послідувало запрошення приїжджати по вихідним.
Соня мені сподобалася, син у неї — очаровашка. Чоловіки, начебто, знайшли спільну мову. Вирішено було приїжджати раз на місяць, щоб сильно не напружувати Соню і її сім’ю.
Так ми познайомилися з нашими друзями.
Моя свекруха виявилася не при справах, вона дійсно дала ключ подрузі для її дочки на безоплатній основі. Нам не сказала — так, але вона вирішила, що ми будемо проти, і не думала, що ми зберемося на дачу. Зла на неї ніхто не тримає.
А ось у Соні історія цікавіше: наживалася на свіжому повітрі для онука її мама. Та сама подруга моєї свекрухи. Почувши про намір дочки зняти дачу на літо, вона випросила ключ і стала брати з Соні та її чоловіка гроші за оренду. А тітка та, уявна власниця, виявилася підставний.
Коли правда з’ясувалася, Соня була в жаху: їй мама такого наговорила! Що вони повинні їй допомагати, давати гроші, допомагати, на курорти відправляти. А вони, такі редиски, тільки продукти привозили.
Соня з мамою посварилася, досі не спілкуються. Гроші за оренду підприємлива особа не повернула, ще й образилась на мою свекруху за те, що та її здала.
На дачу ми стали їздити всі разом. Поки син Соні не пішов у садок, вони тижнями жили на дачі, складаючи компанію мамі Валери.
Ось такі мами бувають: готові нажитися на власних дітей і онука. Як добре, що нам з чоловіком пощастило з його мамою.

Джерело: http://odissey.net.ua/