Обдурити не вийде!

58

Трапилася ця історія в часи, коли мій дідусь жив на Україні. Якийсь час я його відвідувала, а він розповідав про свою молодість. І ось згадався мені один з розповідей. Дідусь все життя присвятив роботі виконроба, з будівництва майже не вилазив. У той час був у них там один роботяга. Ім’я у нього було давньоруське Єрмолай, хоча Батьківщиною його була країна на Африканському континенті, одним словом він чорношкірий.

В українському містечку, звичайно, рідко зустрінеш таких, це був одиничний випадок і, відповідно, самий запоминаемый. Загалом, був звичайний будній робочий день, до діда залітає інженер і питає:
«Василь, Єрмолая бачив?»
«Ні, а що трапилося?» – відповів дід.
«Так потрібен мені…» – відповів коротко той.
Ну, пішли його шукати, інженер побачив і кричить: «Ось він!». А наш герой стояв біля бочки і пивко шмагав. Після цього колега сказав дідусеві, щоб покликав пізніше Єрмолая до нього. Обід настав, Єрмолая немає, пропав кудись. На наступний день надіслали Єрмолая, і його запитують:
«Ну і куди ти пішов вчора, після перерви?»
Слідом відповідь:
«Дружина прихворнула, ну і я пішов до неї»
А інженер відповідає:
«Та ну? А мені здалося, що ти вчора пиво тільки і робив, що сьорбав з Василем»
Єрмолай здивувався і каже:
«Мене?! Не могло такого бути, ви переплутали з кимось напевно!»