В кінці сорокових років минулого століття автомобілебудування в СРСР бурхливо розвивалося. І вже багато років тоді по дорогах Росії бігав «Москвич – 400». Але зовні автомобіль став безнадійно застарілим, і було прийнято рішення створити на його базі нове авто.
У 1949 році з’явилася перша дослідна партія «Москвич-403Э-424Э».
Але автомобіль змінився тільки зовні, всі нутрощі, шасі, рульове управління – залишилося незмінним. Дослідна партія, можливо, складалася всього з шести машин, але за деякими даними їх могло бути і більше. Але щоб поставити авто в серію, потрібно було встановити нові штампи, провести переобладнання цехів. Самостійно завод виготовити штампи не міг, а купувати їх за кордоном — не було валюти. Тому всі досвідчені машини «Москвич-403Э-424Э» вирушили в автомобільний спорт.
У 1950 році відбувся перший чемпіонат СРСР з перегонів. Цей авто був оснащений вже не двигуном від «Москвич-401», а експериментальним рядним чотирициліндровим. Він мав алюмінієву головку блоку циліндрів, зверху перебували впускні клапани. Агрегат видавав 33 л. с., а його обсяг становив 1074 кубічних сантиметрів. Важив автомобіль близько дев’ятисот кілограм, а максимальна швидкість, яку він міг розвинути, була 110 кілометрів на годину. Більше вичавити з цього двигуна гонщики не могли, тому і в автоспорті машина затрималася не довго. Здавалося б, невдалий досвід мав би завершитися, але…
Вже в 1951 році автомобіль був змінений. Тепер це став «Москвич-403Э-424Э Купе», розрахований на двох чоловік. Двигун, до речі, теж зазнав оновлення. Тепер його потужність була 35 л. с., 4200 оборотів в хвилину. Маса авто зменшилася, він став важити 850 кілограм, а максимальна швидкість зросла до 123 кілометрів на годину. Тому авто взяв участь на першості країни в тому ж році. Треба сказати, що «Москвич-403Э-424Э Купе» проявив себе цілком конкурентоспроможним, водій на прізвище Ипатенко навіть зайняв на ньому друге місце. Автомобіль виглядав не дуже привабливо, але когось ці форми цілком влаштовували.
Але потім автомобіль вирішили модернізувати. Конструктори московського заводу мріяли створити справжній спортивний авто. В 1954 році на базі одного з купе створили родстер, який мав низький кузов. Автомобіль став називатися «Москвич-404-Спорт». Він, безумовно, відрізнявся від попередників. Була зменшена площа лобового скла, що дозволило збільшити аеродинаміку, також з’явився новий двигун з напівсферичної камерою згоряння. Залишався його обсяг колишнім – 1074 кубічних сантиметра, а видавав він вже 58 л. с. При цьому його максимальна швидкість стала складати 147 кілометрів на годину. Сьогодні ці цифри здаються смішними, але тоді це був якийсь прорив. Автомобіль три рази вигравав чемпіонат СРСР, з 1957 року по 1959. Правда, в 1959 році «Москвич-404-Спорт» вже мав новий двигун, що дозволяв розвивати швидкість до 156 кілометрів на годину.
Що стало з авто надалі – невідомо. Єдиний автомобіль «Москвич-403Э-424Э», дожив до наших днів, знаходиться зараз в Ризькому музеї, а «Москвич-403Э-424Э Купе» і «Москвич-404-Спорт» ми можемо побачити хіба що на фотографіях.
