На дворі 2016 рік, а ви все ще повністю разряжаете гаджет, перш ніж відправити його на зарядку? Це не тільки марно, але й шкідливо. А якщо ви то і справа закриваєте запущені додатки, тому що так смартфон нібито буде швидше працювати, то знайте: ви робите тільки гірше. Отже, у цьому матеріалі ми розбираємо і спростовуємо сім поширених міфів про сучасних смартфонах.
Міф 1. Перед зарядкою треба повністю розрядити батарею
Це було актуально для залізо-нікелевих і нікель-металгідридних акумуляторів, які після покупки необхідно було спершу повністю розрядити, інакше в них відбувалися хімічні зміни, які зменшували ємність при майбутньому використанні. Наприклад, якщо підключити такий акумулятор до мережі при рівні заряду 20%, він в якості повного заряду запам’ятає решта 80%, що надалі відповідним чином скоротить максимальну ємність.
В сучасних літій-іонних акумуляторах ефекту «пам’яті» немає. Більш того, літій-іонні акумулятори краще заряджати частіше і не доводити до повного спустошення батареї — так вони будуть працювати стабільніше і довше. Це пояснюється тим, що термін життя літій-іонних батарей вимірюється кількістю циклів повного (!) розряду, тому намагайтеся підтримувати рівень заряду не нижче 50%. Також, по можливості, користуйтеся тільки «рідними» фірмовими зарядними пристроями.
Міф 2. Зараз антивіруси треба ставити і на смартфони
В основі системи Android лежить ядро Linux, яке відповідає за дотримання прав доступу, стежить за процесами та їх коректним виконанням. Реалізовано це просто і називається «пісочницею» (sandbox): у кожного додатка є свій ідентифікатор користувача і каталог в пам’яті, тому всі його дані захищаються від інших додатків. Простіше кажучи, сам додаток може читати власні файли, а інше — ні. Ця система дозволяє зберегти дані кожної програми від вторгнення «сусідів», захищаючи таким чином конфіденційну інформацію. У абсолютно будь-якого встановленого на Android-пристрій додатка є своя «пісочниця», тому навіть якщо вірус потрапить на пристрій, він отримає доступ тільки до вмісту SD-карти (його мають всі додатки).
Тому вірусів в звичному нам розумінні для Android не існує, є тільки програми, які зловживають вашими дозволами і, наприклад, викрадають особисту інформацію. Дозволи — це права доступу, які запитує програми при установці, і з якими користувач в обов’язковому порядку повинен ознайомитися і погодитися (або не погодитися). Серед таких прав може бути дозвіл на доступ до камери (у більшості випадків, це досить необразливо), до відправлення SMS і здійснення дзвінків (це вже привід насторожитися), до контактів, на вихід в Мережу.
Найпростіший спосіб уникнути проблем — не встановлювати сторонні, не з Google Play, додатки. Під час процедури добору програм для магазину, Google, в більшості випадків, відхиляє шкідливе ПО, так що ймовірність натрапити на вірус мінімальна. А щоб зовсім зменшити ризик зараження, не встановлюйте додаток з невеликою кількістю завантажень (їх д. б. не менше хоча б 10000), навіть якщо воно викладено в Google Play. Загалом, кращий антивірус — це голова.
Міф 3. Закриття додатків в менеджері завдань збільшує час роботи смартфона
Багато років існує думка, що закриття додатків допомагає зберегти заряд акумулятора і підвищити швидкодію системи. А ще величезна кількість власників смартфонів і планшетів користуються так званими Task Killers — утилітами, які закривають програми автоматично. Розробники цих програм обіцяють підвищення швидкості роботи пристрою і зниження енергоспоживання. На ділі ці «помічники» не тільки самі споживають багато енергії, але ще й марні: закриття програм ніяк не впливає на швидкість роботи, і навіть навпаки — уповільнює наступний запуск закритих додатків. Справа в тому, що в Android «запущені» програми (точніше, вони тільки виглядають запущеними) не розряджають батарею телефону і залишаються в його пам’яті, щоб їх можна було швидко завантажити при повторному зверненні. Крім того, Android самостійно стежить за пам’яттю і при її заповненні закриває ті додатки, до яких користувач давно не звертався.
Є нечисленні винятки. Наприклад, клієнт Facebook відомий тим, що «їсть» батарею навіть у фоновому режимі. Такі занадто активні програми треба виловлювати і обмежувати їх доступ до ресурсів через меню налаштувань.
Те ж саме відноситься і до пристроїв Apple. iOS сама вміє закривати додатки, а вікно панелі багатозадачності — це просто скріншоти останніх програм. Єдина причина вручну закрити програму — це якщо воно зависло. Так що не витрачайте час на безглузді дії — системі від них ні жарко, ні холодно.
Міф 4. Чим більше ядер в процесорі, тим швидше смартфон
Велика кількість ядер, високі тактові частоти, шалене дозвіл екрану і купа мегапікселів камери — все це вражає уяву користувачів, але на практиці має абстрактний характер і не завжди безпосередньо впливає на підсумкову продуктивність пристрою.
Наприклад, у 2015 році компанія MediaTek випустила перший десятиядерный процесор, Helio X20. У ньому використовувалися ядра не двох, а трьох типів, з більшою продуктивністю (1,4, 2 і 2,5 ГГц). Незважаючи на вражаючі показники, помітного приросту продуктивності і поліпшення результатів бенчмарків Helio X20 не продемонстрував, так що фурору не вийшло. До того ж, поки що існує дуже мала кількість додатків, здатних використовувати більше восьми ядер.
Ще один факт на користь того, що велика кількість ядер не означає високу продуктивність Apple. Компанія з Купертіно самостійно займається розробкою iOS і своїх чіпсетів, що дозволяє їй як слід оптимізувати програмну і апаратну частину. Тому сучасні гаджети Apple обходяться всього лише… двома ядрами. А в бенчмарках вони все одно опиняються на верхніх рядках рейтингу.
Міф 5. Чим більше мегапікселів, тим краще знімає камера
Основним критерієм оцінки камери зараз є кількість мегапікселів. Маркетологи стверджують: чим більше — тим краще і краще знімає камера. Насправді, кількість мегапікселів впливає лише на дозвіл, тобто розмір зображення. Реальний вплив на якість надає величина пікселя — чим він більший, тим більше світла він здатний захопити, і тим менше на фотографії шумів, краще перенесення кольорів і ширший динамічний діапазон.
Втім, поступово в рекламних кампаніях починають забувати про мегапікселях і робити упор на діафрагму об’єктива і розмір пікселя. В Samsung Galaxy S7, порівняно з торішньою моделлю, Galaxy S6, і зовсім дозвіл матриці зменшили з 16 до 12 мегапікселів, але фотографії стали краще.
Крім того, в смартфонної фотографії, головну роль відіграє навіть не «залізо», а використовувані програмні алгоритми обробки, які можуть псувати знімки, так і «витягати» їх якість при не дуже хорошій камері.
Міф 6. Якщо включити режим «Політ» або вийняти SIM-карту, то спецслужби не зможуть відслідковувати
Фахівці можуть отримати віддалений доступ і до вимкненому пристрою. Смартфон, який виглядає як вимкнений, насправді, може знаходитися в режимі мінімального енергоспоживання і продовжувати плекати модулі зв’язку. Навіть якщо вийняти SIM-карту, радіомодуль продовжить працювати, і оператор зможе дізнатися ваше приблизне місце розташування. Так що якщо у вас є смартфон, конфіденційність легко може бути порушена. Єдиним виходом залишається взагалі не брати гаджет з собою або витягувати з нього батарею, якщо це дозволяє конструкція пристрою.
Міф 7. Швидкі зарядки шкідливі для батарейки.
Багато років вважали, що швидка зарядка шкодить акумулятора, зменшуючи його ємність і скорочуючи термін служби, тому користувачі смартфонів повально намагалися заряджати свої гаджети як можна повільніше. Ще в кінці 2014 року група американських учених з дослідницького центру SLAC National Acceleration Laboratory провела випробування і з’ясувала, що акумуляторні електроди розподіляють енергію рівномірно та поступово, незалежно від того, звичайна або швидка зарядка використовується (раніше вважалося, що надшвидка зарядка батарей негативно відбивається на стані електродів). Виходить, що шкода зарядних пристроїв з великою силою струму — міф.
Міф 8. Включений модуль Bluetooth споживає багато енергії.
Теоретично, якщо модулі зв’язку активні — вони витрачають енергію. Дійсно, будь-який процес, навіть фоновий, яким-небудь чином впливає на витрату батареї, але в даному випадку, вплив зовсім незначне. Більшість сучасних смартфонів використовують стандарт Bluetooth 4.0 і протокол Low Energy. Ці технології дуже сильно знижують енергоспоживання Bluetooth, так що якщо хочете заощадити заряд, краще зробіть екран менш яскравим, а «блакитний зуб» залиште в спокої.
Міф 9. Чим більше дозвіл, тим краще дисплей.
У гонці технологій маркетологи не могли обійти увагою такий притягальний показник, як щільність пікселів дисплея. Адже чим більше — тим краще, так? Насправді, людське око здатне розрізняти окремі пікселі при значеннях не більше 300 ppi (щодо точної межі думки дослідників розходяться — вона залежить і від розміру екрану, і від відстані, на якому люди ним користуються). Подальше збільшення щільності пікселів не дає ніякого візуального ефекту і не призводить до покращення якості, так що сенсу в ньому немає, як би вендорам не хотілося продати черговий маленький 4К-екран.
Не варто забувати, що дисплеї з високою щільністю пікселів пред’являють більш високі вимоги до графічного процесору, а значить і підвищують енергоспоживання смартфона.
=
Міф 10. Чим більше оперативної пам’яті, тим швидше працює система.
Обсяг RAM теж став маркетинговим прийомом: ще недавно більшість смартфонів задовольнялося двома-трьома гігабайтами, а зараз з’являються чотиригігабайтні версії, і раз у раз чути про появу девайсів з 6 ГБ.
Два гігабайти оперативної пам’яті, три, або більше? Більшість вибере варіант «якомога більше» і навіть не задумається, навіщо. Але, по-перше, оперативна пам’ять буває повільної; по-друге, часто швидкодію пристрою більше залежить від оптимізації програмної начинки, ніж від зайвого гігабайти RAM; по-третє, для звичайних завдань на зразок роботи з електронною поштою, запуску плеєра і клієнтів соціальних мереж більше 2 ГБ «оперативки» не потрібно. Беріть більший обсяг пам’яті, тільки якщо ви завзятий геймер, а іншим переплачувати, як правило, не варто.
