Коли влітаєш в кабінет психолога без попереднього запису

4


Яке там приходжу, влітаю, ляскаючи дверима, без попереднього запису. Падаю в крісло і півгодини ридаю про свої проблеми. В кінці резюмую, життя — жах, Василь — нікчема, кульки не радують, як жити, прощавайте назавжди.
А доктор, молодець, по-перше, не перервав мене жодного разу, по-друге, взагалі на дідуся Мороза схожий. І відповідає:
— Жінка, не ридайте, ви ось про бухгалтерський облік чули? Так життя вона, як баланс: актив, пасив, якщо десь вибуло, то десь прибуло, адже так само баланс працює? Наприклад, ви з Василем холодильник купили?
— Ну купили, — всхлипываю я.
— Це всі активи, грошей менше, основних засобів-холодильників більше.
— Нєє, — кажу, -ви мені про інше, про нематеріальні активи розкажіть. Ось Василь мені вчора сказав, що йде, забирає кошик, картину, картонку і маленьку собачку раритетної породи, а заодно квартиру і кучера з каретою. Як бути?
— І добре, говорить доктор, нехай бере. Картину охороняти треба, кучера годувати, лису собаку ви і так за тварина не вважали, тепер у вас замість активного Василя в пасиві є капітал: життєвий досвід і сарказм. Знову ж довгострокові зобов’язання.
— Що, зобов’язання? – питаю.
— А те, що вони стали менше. До свекрухи піди їздили?
— Їздили, — шепочу я.
— Товаришів по роботі терпіли?
— Тамбовський вовк їм товариш, — шепочу ще тихіше.
— Ну от, добре, — говорить доктор. – Наявності істотна економія життєвої сили. Зараз валюту балансу збільшите, засобів поднакопите — у розділі доходи майбутніх періодів, життєвим досвідом скористаєтеся і The king is dead. Long live the king.
— Ну, добре, — я втираю підсохлі сльози, — спасибі, доктор, полегшало, куди вам гонорар покласти в актив або пасив?
— А я не доктор, — ображено сказав доктор, — я Петров, аудитор. Ось йому річний баланс роблю. Доктор завтра буде, жінка.