Щось очей занепокоїв, недобре так і різко раптом. Подзвонив другу, запитав окуліста немає знайомого, щоб ось прямо зараз прийняв. Є, каже. Сідаю, їжу. Заходжу в медичний офіс, підходжу до реєстратору. І починається досить дивний, на мій погляд, діалог. Легко я відповів тільки на перший питання: «Ви до Валентину Сергійовичу?» Далі, на мій погляд, пішла якась абракадабра.
— Ви вилили? — суворо уточнила реєстраторка.
Я сторопів.
— А що, процедура буде така тяжка й довга?
— Звичайна процедура, ви що, у окуліста жодного разу не були? Так ви вилили?
— Ээээ… Ну як вам сказати… Вдома ще… Але якщо треба, можу ще.
— Що треба? Я не розумію, про що ви говорите!
— Ну як що? В туалет сходити…
— Чоловік, перестаньте говорити дурниці. Я вас останній раз питаю, ви відлили з самовара?
Наголос було зроблено на слово «самовара». Тут вже я зовсім розгубився.
— З якого самовара? У мене немає ніякого самовара!
— Так. — реєстраторка ледь стримувалася — Чоловік! Ви можете сказати толком, хто вас записав до Валентину Сергійовичу?
Уфффф… Ну ще хоч один нормальний людський питання.
— Звичайно, Ігор Савельєв, пацієнт вашого доктора і мій друг.
— А! Все зрозуміло, так би відразу й сказали! — полегшено зітхнула реєстраторка. Сідайте, чекайте, вас приймуть.
Я сів неподалік від реєстратури, і думки про отливании з самовара і отливании зокрема, не давали мені спокою. Я не витримав:
— Дівчина. Вибачте будь ласка, може я щось не так зрозумів, але чому ви мене питали,відлив я і відлив я з самовара? Що це означало?
Реєстраторка уп’ялася на мене круглими очима, але через пару секунд вибухнула таким реготом, що доктор Валентин Сергійович вийшов одразу. Ледве відсміявшись, вона сказала:
— Так просто крім вашого друга, ще одного пацієнта знайомого записали. Ліля з ресторану «Самовар». Ліля! Ось я і думала, що ви — від Лілі! — цього разу реєстраторка вимовила ці два слова з дуже великою паузою. Сміялися вже втрьох, з доктором.
..А з очима все нормально виявилося — менше у компа треба сидіти!
