Доброго дня шановні.
Ну а сьогодні хочеться згадати і тих, кому довелося сьорбнути життя в неволі за надуманими звинуваченнями. Бо таких, на жаль, теж було чимало. Згадаємо лише деякі з них.
Отже…
Перш за все – це один з моїх улюблених радянських акторів
Георгій Степанович Жжонов. Не знаю вже чому, але зовні він мені місцями дуже нагадував мого улюбленого діда. Ну а головне – мені завжди подобалися образи, їм створені і його гра.
Уперше його заарештували в 1936 після відмови піти у посилання слідом за братом, але завдяки сприянню режисера Сергія Герасимова артиста звільнили і він навіть зміг знайти роботу на “Ленфільмі”. У 1938 році Жженов під час подорожі поїздом завів знайомство з дипломатом із США, із-за чого його звинуватили у шпигунстві, на п’ять років відправивши у в’язницю.
В кінці терміну, не пояснюючи причин, акторові додали ще два роки. У 1949 зірку кіно знову заарештували, а через півроку він отримав посилання в Норильськ. Актор був реабілітований у 1955 році, а важкі життєві випробування не зломили його дух і він продовжив роботу в театрі, зйомки в кіно, написав також кілька книг. 17 років не за що….
Пам’ятаєте «графиню» з “Бронзовою птиці”? Яскравий персонаж, вірно? Її зіграла чудова актриса
Марія Ростиславівна Капніст (Маріетта Ростиславівна Капніст-Сірко). У неї була дуже і дуже непроста доля.
Походила з старовинного дворянського роду. Батько-граф, мати – прапраправнучка отамана Івана Сірко. До семи років жила в Петербурзі в сімейному особняку на Англійській набережній. Після Жовтневої революції сім’я переїхала в Судак, де в 1921 році її батька розстріляли.
У 16 років Марія Капніст потрапила в Ленінград, де рік тому була прийнята в Театральну студію Ю. М. Юр’єва при Ленінградському драматичному театрі імені А. С. Пушкіна, а після її закриття — в Ленінградський театральний інститут імені А. Н. Островського. Але вже в 1934 році з причини дворянського походження Марія була виключена з інституту з забороною жити в Ленінграді. Працювала бухгалтером в Києві, потім у Батумі.
У 1941 році Марія Капніст була репресована (стаття 58-“1”), отримала 8 років виправно-трудових таборів. Перший термін відбувала в Карлаг, потім, до 1950 року — в шахтах Степлагу. У тому ж році в тюремній лікарні Степлагу вона народила дочку Ради, від польського інженера Яна Волконського, який пізніше був розстріляний. У 1953 році була засуджена за статтею 58-“10” термін — в Красноярському краї. Звільнена Марія Ростиславівна була лише в 1956 році.
Після звільнення працювала масажисткою і двірником. І лише випадково їй вдалося отримати роботу в кіно.
І ще один шикарний і яскравий персонж – Віра Фабиановна Чарська з “Скрині Марії Медичі”. Цю роль зіграла княжна
Євдокія (Еда) Юріївна Урусова.
Представниця ярославських князів Урусових, онука Дмитра Семеновича Урусова, племінниця Сергія Дмитровича та Дмитра Дмитровича Урусових. По материнській лінії — внучка історичного романіста Салиаса-де-Турнеміра, правнучка Євгенії Тур.
З ранніх років Еда Урусова займалася в приватній танцювальній школі у Маргарити Зеленіної — дочки Марії Єрмолової; серед її покровителів була Надія Михайлівна Вахтангова — дружина Євгенія Багратионовича Вахтангова. Ще до закінчення середньої школи Урусова витримала приймальні іспити в студії Художнього театру, проте їй було запропоновано закінчити школу. З 1917 року Урусова навчалася в інституті шляхетних дівчат, який був захований за стінами древнього Ніколо-Угрешского монастиря. Проте у 1922 році сам інститут був закритий. Урусова початку снимааться в німому кіно, щоб заробити і підтримати сім’ю.
У 1925 році Урусова надійшла в студію Єрмолової при Малому театрі, а по закінченні студії стала актрисою Московського театру імені Єрмолової
У червні 1938 року в Москві Євдокію Урусову заарештували за її відмову підписати донос парторга театру актора Олександра Демича; до того часу вже був заарештований її чоловік, актор Михайло Унковский.
Актриса була засуджена на 10 років. Строк відбувала в Буренинском пункті Дальлага, працювала в топографічному загоні, грала у табірному театрі, потім була дояркою, рахівником. Переведена в жіночу колонію на станції Вапняна, театр КВО. Звільнена достроково. Працювала в Угличском театрі. Другий арешт — у 1949 році прямо на сцені, відправлена на заслання. Під час перебування в таборах актриса зі своїми колегами організовувала театри, виступала в Хабаровську, Комсомольську-на-Амурі. У таборах загинули її батьки, сестра й чоловік, Михайло Унковский.
У 1955 році, після реабілітації, Євдокія Урусова повернулася до Москви і знову прийшла до рідного Театру Єрмолової, де зіграла близько 200 ролей. Грала до кінця життя. Залізна жінка, яка ніколи не втрачала присутність духу.
Був спокуса включити в цей список і ще одного дуже яскравого актора і людини дивовижної долі з цього ж фільму
Леоніда Леонідовича Оболенського, який грав магістра катарів, але тут не все однозначно.
Оболенський дав згоду стати «хильфсвиллиге» («доброволець-помічник») нацистів у концтаборі, і незважаючи на всі розуміння ситуації, його засудження у 1945 році за так званої Особливої частини КК УРСР по статті за «контрреволюційні дії» (відповідає Особливій частині КК УРСР 1927 року) все-таки не було надуманим.
Тетяна Кирилівна Окуневська
Постраждала незрозуміло за що Тетяна Окуневська. Після того, як дівчина закінчила Московський архітектурний інститут, Тетяна почала грати в Московському Реалістичному театрі. У серпні 1937 року її батько був арештований і менше ніж через два тижні розстріляний на Бутовському полігоні.
У 1937-1938 роки Тетяна Окуневська працювала в Горьківському театрі, дівчина паралельно активно знімалася в кіно. Головним її дебютом досі називають головну роль у фільмі режисера Михайла Ромма «Пампушка», який вийшов на екрани в 1934 році.
13 листопада 1948 року Окуневська була арештована за статтею 58.10 — антирадянська агітація і пропаганда. Як стверджувала Окуневська, під час арешту їй, нібито, не було пред’явлено жодного ордера, при цьому їй показали коротку записку: «Ви підлягаєте арешту. Абакумов». Втім, це більше схоже на легену, бо Окуневська любила трохи приувеличить.
Дочка Окуневській стверджує, що її мати була арештована за зв’язок з іноземцем, імені якого вона не називає, і що при арешті матері було пред’явлено ордер на арешт. Ніякої записки від Абакумова, за її свідченням, матері при арешті не пред’являли. Після арешту актриса провела 13 місяців в загальній камері, потім її засудили на 10 років і відправили в Степлаг в Джезказгані, пізніше вона відбувала термін у Каргопольлаге, Вятлаге.
У 1954 році Окуневська була випущена з табору на свободу і повернулася в трупу театру ім. Ленінського комсомолу, в якому працював до 1959 року.
І зовсім я не можу розібратися в хитросплетіннях долі знаменитої
Зої Олексіївни Федорової. Бо дуже дивний чоловік і дуже дивна в неї життя.
У 1920-х роках Зоя зустрічає свою першу любов — Кирила Прове. У 1927 році майже книжковий роман перервав арешт юнаки і звинувачення його в шпигунстві. Слідом за Кирилом під варту потрапляє і Федорова, дівчину підозрювали в пособництві англійської шпигунові. Справу було закрито у листопаді того ж року за недостатністю доказів. Ще двічі вона була близька до арешту, але рятувало заступництво Лаврентія Берії з яким Федорова була особисто знайома. Однак він не зміг (або не захотів) рятувати її в черговий раз, коли її заарештували
Причиною арешту актриси стали її романтичні зв’язки з Джексоном Тейтем, який представляв посольство США. Пара народила доньку, яка після жила в Казахстані з тіткою, поки її мати отримала вирок у вигляді 25 років таборів. Це як ви розумієте дуже і дуже багато. Однак у 1955 році, після смерті Сталіна, Федорова отримала свободу і навіть продовжила зйомки в кіно, от тільки провідних ролей їй не давали. У 1981 знаменитість було знайдено застреленою в своїй квартирі, а винних так і не встановили. І там теж вкрай мутна історія.
Загалом, з Федорової нічого не зрозуміло.
Ось приблизно так.
Приємного часу доби.
