Банани в СРСР. Цікаві факти

193

В Радянському Союзі була популярна жарт: у нас три види бананів – сушені, зелені і ганчіркові.

А ганчірковими «бананами» називалися штани широкі в стегнах і вузькі на щиколотках. Такі «банани» були мрією радянської молоді вісімдесятих років.
А ось їстівні банани в Радянському Союзі вперше з’явилися в 1938 році. Через кілька років після знаменитої фрази Сталіна: «жити стало краще, жити стало веселіше».
Справді, країна відновилася після революції і Громадянської війни, тому, з’явилася можливість побалувати населення Країни Рад екзотичними плодами.
Щоправда, дозволити собі купити банани могли тільки жителі Москви і столиць союзних республік, в провінції про бананах навіть не чули. У великих містах царської Росії банани продавалися ще до початку Першої світової війни, але за чверть століття і там про них встигли забути. А коли вони величезними гронами лежали в знаменитому московському магазині Єлісєєва на Тверській вулиці.
За спогадами Анастаса Мікояна, який обіймав у той час пост наркома зовнішньої торгівлі, банани сподобалися Сталіну. Незабаром після закінчення Другої світової війни “вождь народів» розпорядився знову купувати їх для центральних магазинів великих міст СРСР. А ось сам Мікоян банани не любив і не розумів – навіщо витрачати на них дорогоцінну валюту.
Надходили банани в СРСР недозрілими, щоб не зіпсувалися при транспортуванні. Тому, відразу після покупки їх не їли, а загортали в папір і покласти в темне місце дозрівати.
З середини п’ятдесятих років головними постачальниками бананів в СРСР стають Китай і В’єтнам. Причому, особливо витрачати на них валюту вже не доводилося, банани поставлялися в рахунок погашення кредитів та за поставку військової техніки. Поступово, відносини між СРСР і Китаєм ставали напруженими, і В’єтнам став практично банановим «монополістом». Потім підключилася дружня Куба. А в даний час велика частина бананів поставляється з Коста-Ріки, Колумбії, Еквадору і Філіппін.
У 1957 році на екрани радянських кінотеатрів вийшов дитячий фільм «Старий Хоттабич». В одному з епізодів були показані банани яскраво-зеленого кольору. Для зйомок використовувалися не справжні плоди, а муляж, виготовлений із пап’є-маше. Реквізитори виготовили банани саме такими, якими вони надходили на прилавки радянських магазинів, навіть не підозрюючи, що стиглі банани мають жовтий колір.
Крім свіжих, в Радянський Союз поставлялися ще й сушені, а точніше сказати, в’ялені банани. З Китаю вони поставлялися в плоских металевих коробочках, а з В’єтнаму – в прозорій вакуумній упаковці.
Свіжі банани в СРСР були не тільки рідкісним, але й досить дорогим задоволенням – один кілограм коштував 2 рубля. Тобто, за ціною дорівнював приблизно десяти буханкам хліба.
У вересні 1991 року Митний комітет СРСР видав указ, за яким великий список товарів звільнялося від податку на імпорт. У цей перелік потрапили і банани. Незабаром їх ввезення в нашу країну збільшився в 600 разів. Купити банани тепер можна в будь-якому продуктовому магазині.