Пам’ятаєте, я нещодавно розповідав, як таксист у столиці Чилі обдурив нас з другом на кілька десятків тисяч? Нажаль під час подорожей ми часто змушені використовувати послуги таксі, а водії таксі нерідко виявляються шахраями, які не проти розвести неуважного туриста на зайву копієчку. В кожній країні є свої правила, яких можна дотримуватися, щоб уникнути обману.
І збираючись на Балі, ми неодноразово стикалися з радою інших туристів: на острові варто довіряти лише тим таксистам, які належать до компанії Bluebird Group. Але вирахувати їх виявилося не так просто!
Індонезійська компанія Bluebird прославилася тим, що суворо контролює своїх водіїв, і серйозно сприймає будь-які скарги клієнтів. Вона заснована в Джакарті, столиці Індонезії, і її машини впізнаваного кольору працюють по всій країні. Виглядають вони ось так:
У кожного водія компанії обов’язково має бути посвідчення, яке він вивісить на чільне місце в салоні.
Всі машини компанії носять ось такий ніжно-блакитний колір, логотипи з кожної сторони, а вгорі лобового скла обов’язково буде напис великими літерами: “BLUE BIRD GROUP”.
Коротше, ніби як, тут не помилишся! Хапай блакитну машину, і спокійно їдь куди тобі треба.
Але, не тут то було! Виявляється, таксисти-шахраї теж читають інтернет форуми. З роками вони просікли фішку, що всі туристи довіряють тільки цим “синім птахам”. Тому, все більше лівих водіїв, почали оздоблювати свої автівки в різні відтінки блакитних і синіх кольорів, в надії зловити недосвідченого клієнта.
Сьогодні, величезна кількість машин штовхаються в диких пробках південного Балі – синьо-блакитні таксі, причому більшість з них ніякого відношення не має до початкової Bluebird!
Судячи з усього, закони забороняють самозванцям в точності копіювати світло-блакитний колір справжніх “Птахів”, тому вони вибирають різні відтінки. Але, на щастя для них, слово “blue” в англійському означає і синій і блакитний кольори, і для багатьох туристів ці фальшиві тачки виглядають більш блю, ніж справжні.
Крім цього, шахраї імітують та іншу символіку Bluebird: логотипи зі схожими пташками на дверях, значок “Taksi” на даху (теж з пташкою), і навіть напис на лобовому склі. Ось уявіть: ви, готуючись до поїздки на Балі, десь вичитали, що на машинах, яким можна довіряти буде написано “Blue Bird Group”. А тут перед вами таксі з написом “Blue Water Group”. Помітили ви різницю? Згадайте, як має бути насправді? Швидше за все немає.
А є ж і ще більш спритні варіанти! Коли різниця не в цілому слові, а всього в одній букві:
Стежимо за руками: міняємо “D” на “O”, і отримуємо “Blue Biro Group”. Піди встигла роздивитися це на ходу! Таких синіх машин вулицями Балі їздить предостатньо.
Я не кажу, що в кожній з них сидить водій-шахрай. Можливо, багато хто з них нормально довезуть вас, і не зажадають більше, ніж треба. Однак, чи варто довіряти таксисту, який заздалегідь виконав такі зусилля, щоб прикинутися, що він пов’язаний з компанією з хорошою репутацією, коли насправді це не так?
* * *
І, щоб два рази не вставати, ще про балійське таксі. Якщо ви залишите людні райони поблизу південних пляжів, то можете зіткнутися з такою вивіскою: “Онлайн таксі тут заборонено!”
Що таке онлайн-таксі? Я знаю, всі відразу подумали про Über. Так, Убер, і його азіатський еквівалент, Grab, дійсно потрапляють під ці заборони. Тобто приїхати на таких таксі-службах ви можете, а от викликати, щоб вони вас звідси забрали, вже не можна.
Місцева влада вимагає, щоб для таких поїздок туристи користувалися тільки “місцевим” транспортом.
І якщо ви раптом подумали, що описані вище Blue Bird вважаються місцевими, то як би не так – більш докладні знаки забороняють і їх теж!
Вся справа тут в дуже вузькому визначенні слова “місцевий” – це не просто жителі Індонезії, або навіть жителі Балі, а тільки жителі конкретного містечка чи селища. У кожній місцевості є своя “транспортна служба”, яка за фактом є таксі-мафією.
Водії таких “місцевих” таксі дуже ревно захищають свою територію, бувають випадки, що водіїв онлайн-служб б’ють, або ламають їм машини. В результаті практично неможливо викликати Убер або Grab в зони заступництва таких “місцевих” служб. А водії на місці вже беруть з туристів в 3-4 рази дорожче, ніж звичайне таксі.
Єдиний плюс всього цього в тому, що нібито, велика частина цих грошей потім йде у формі зборів у місцеві громади. З їх допомогою села будують школи і храми. Принаймні, я так прочитав в інтернеті. Але це не точно.
Ще про шахраїв-таксистів: На які хитрощі здатні водії таксі в Індії
